| юпія тільки індивідуальних інтересів і не торкаючись інтересів інших, будуть не більше мати підстави тому що застосовно їх претендують на володінні повною істиною. Тоді як процес розкриття істини згортається стільки ж шляхом вільної критики оман, || як відокремимося в омани зерна. істини, подібно до того як відокремлюється золото від руди. Історія показує, що й самі помилкові приносили свою користь. Про яку б сторону ми не підійшли до питання про відношення індивіда до середовищ (сушальної або політичної), ми зустрічаємо, в даний час особливо, тенденцію рішення його на користь і переважання авторитету середовища. Це не відповідає насамперед інтересам самого середовища. Якщо інгредентом прогресу є індивідуальність, то джерелом будь-якого прогресу — ІНДИВІД., від нього йти ініціатива відкриття істинного і творення | благородного. Менш висихання з боку суспільства і держави, більш свободи і до того ж повної свободи в усьому, що не укладати в себе з боку індивіда шкоди
для інших. Такий висновок.
до о
а уе
Зрозуміло, такий кордон досить невизначений. І слід помітити, що бажаючи знайти такий кордон між індивідом і суспільством, Мілль нерідко прибігати до політичних понять і юридичних санкцій. Але питання про державне невтручання $ Міль не піднімає в трактат «Про свободу» 1):
Його цікавлять тут випадки урядового втручання в індивідуальну діяльність, які не передбачають порушення свободи індивіда. Це випадки, коли уряд надавати допомогу громадянам, у справах, що іноді перевищують індивідуальні сили і вимагають колективних вусиль. =
Для вирішення цього питання Мілль пропонує наступної практичної принції: «Найбільше роздроблене влада при повному досягненні цих цфлей, яка повинна, мати владу, і разом з цим максимально більша «централізація знання і найбільше». знаючи від центру».
У вигляді прикладу застосування рекомендованого їм правила, Мілль вказувати на штати Нової Анг.ии.
Ми бачили, як намагався Мілль, височіючи над вузьким емпіризмом, зрозуміти і пояснити індивіда не з одного лише чуттєвого, а й боку інтелектуального. На основ такого розуміння Мілль дав образ індивіда морального і політичного. Причому генезис етичних, сошальних і політичних почуттів та ідей, а також основа їх розвитку корениться, на його думку, у природному почутті загальножиттєдіяльності і в законі асощаючої. Індивідуалізм Мілля є індивідуалізм асощанізму. Мілль абстрагувати инцивиду-
1) Цього питання він стосується у своєму трактаті з політичної економії. 28*
АРЕАЛ а чуг
Ав вікні ай
ве ті
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
арії оабеїнеіненіс