«Історія всіх наропів сходиться в тому, що обпаружувати жахливе зло, зроблене законодавством, яке керувалося виключно «обставинами для», тоді як усюди ми бачимо успіх законодавства, що керувалося міркуваннями справедливості»?).
кит]я, створюючи також незліченну кількість норм, у чому не можна знати гріх наших законодавців (Г.ез реевез ез 1ео15аоееигз св. Ш р.р. 65-116). Законодавці надають себе верховний авторитет, ведупій свою генеалогію від божественного права королів, тобто від великого політичного сувер'яю (Га отапе зирегзійот роціаіє. св. ТУ р.н. 116-159). Це мітичне переживання, в наш час, лише змінило свою форму. Саме абеолютного божественного права королів тепер убивають у такому ж абеолютному всемогутності парламенту, який ковує державу своєю владою. Тоді як держава, якщо не спотворювати його природне зростання і напрямок розвитку, наближається до вільної, трудової кооперації, входячи в яку, кожен індивід вимагає для себе свободи (природного права), тобто відповідних умов життя. Гоббизм, проти, якого полемізує Спенсер, вести до поглинання індивіда говударством, а трудовий режим Спенсера, по думці філософа, усувати у своєму розвитку примусову систему для індивіда, що отримує можливість вільно утилізувати: сили і здібності своєї власної природи. (Геретсіра], роптбатьє, їз а'пещечег & ююіе Пе топ4е 1а отап4е убкИб, рей гесоппає епеоге, це 1& роНИдіе пцементе її Та роНйдае ех- {еіеипе6 Гааще, д'! 31 поцз уоцопз Чиї побі огоалізайой пббНецге 5016 сопЮгше & Чез решерез 4е ретерез 4е фазИсі раз 616у6з, П №ле Чіє, Чапз 008 ге@аНолз ехетгез, попз поез соп 4е уазисі раз @еуевз. Р. 166. Розе-зе риту).
2) Справедливість гол. ХХУШ.
дааа
РБА ОЕТИЕУОРЕЩЕІРУТД З ОЕ шанували Чел ЧЕ ТК мрт
Політика і законодавство, в віспі яких лежить думка про всесильну силу держави і швидше виїшуватися в життя індивіда, його діяльність і діяльність вільних кооперацій призводять до таких згубних результатів:
1) Державне втручання створює одноманітність, тоді як вивчення явищ природи переконує нас у тому,