Ще раніше Руссо, політична теорля, як ми бачили, представила зразки іншого вирішення тієї ж проблеми у Локка, до нього - Спінози. Сенс їхнього рішення: природний індивід, вступаючи в політичне суспільство, не може, за самою людською природою, відчужувати всіх своїх прав».
Якщо повне зречення прав немислимо, воно може бути частковим. Звісно, що сам Руссо охоче визнавав: «те, від чого кожен зрікається—є лише частина необхідного для суспільного буття».
Тфмь не менфе він вбачав небезпеку залишення індивіду навіть частини природних прав. На його думку,
1) Руссо говорити, що справжнього зречення від своїх прав у договір не відбувається, але що легше індивідів, в силу нього, стає кращим, ніж раніше. (Див. нижче).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
- 329 це означало б заперечувати єдність і верховенство нащональної волі. З-під вм'явши народного суверенітету, що був для Руссо свого роду кумиром, якщо хочете Молохом, вислизала б у такому випадку частина індивіда і кожен момент загрожувала б руйнуванням цілісності ассошащі. 18-ий вік був епохою обурення і панування розуму над життям. Принципи розуму було неможливо поступитися ращюналістами фактам історії, яка відкидалася. Тому росліналістична школа Руссо не мирилася з половинчастим індивідуалізмом Локка. З того, що природна свобода індивіда повинна була так чи інакше бути збережена і в політичній асощащі, виникала наступна альтернатива: або можлива політична асошаша, дійсно, що зберігає свободу — (як думав про свою Руссо), або політична асоша, що була до його волі. є лише зло, дії якого на індивіда потрібно зводити до мінімуму через обмеження прав асощаші над індивідом. Але якщо держава є зло для свободи та рівності індивідів, то чи не краще повалити її панування, бо не можна розраховувати на добровільну відмову від влади зацікавлених командуючих класів? Таке питання ставлять анархісти і відвернути на нього не входити в нашу тему. Бо доктрина політичного індивідуалізму зводиться до спроб вирішити питання: як досягти найбільшої свободи новності людей саме за допомогою політичної асошащі,
Відповіді, що даються на це питання, можуть бути зведені до двох типів. Перший тип характеризується безумовним визнанням придатності держави для цієї мети. Вія суть тільки в його конструкші. (Монтеск'є, Руссо і вся ліберальна школа від конститушноналізму до республіки, як чистої форми народоправства). Другий тип відповіді: сутність його полягає в тому, що держава, як би вона не була, завжди представляти собою форму організованого насильства і