Озираючись назад, здається, що життя мого батька було життям постійної праці та самопожертви, але я вважаю, що він був дуже щасливою людиною. Найпрекрасніший дух задоволення володів ним, і чим старшим він ставав, тим більш стриманим, терплячим і широкодумним ставав. Йому довелося з чим боротися, чимало випробувати, і він був за своєю природою запальним і нетерплячим. У перші дні він був іноді засмучений і злий через те, що здавалося глядачеві найпростішими дрібницями; але з віком все пом’якшилося й пом’якшилося, тоді як сила характеру, ясний світогляд і здатність швидко приймати рішення ніколи не залишали його до останнього.
Лист від сера Чарльза Тревельяна, написаний після нього залишив посаду помічника міністра фінансів, щоб поїхати до Індії в якості губернатора Мадраса, підкреслює те, що я намагаюся тут висловити — безкорисливу відданість мого батька обов’язкам, державним чи приватним — абсолютне відречення від себе в інтересах інших. Лист датований «Поруч з Цейлону, 24 березня 1859 року».
«...Тепер, мійJJdear^Stephenson, я повинен задовольнити свої почуття, зробивши письмову подяку, яку я неодноразово висловлював усно. Я в боргу перед вами за багато років сердечної, шановної співпраці та підтримки. Ви чудово зайняли свою важливу посаду, і всі ми, у свою чергу, отримали користь від здорового глузду та добрих почуттів, якими завжди відзначалися ваші поради. Нагороджений, як ти заслуговуєш, немає більш відданого слуги, з яким ти пожертвував своїми обов’язками.
«С. Е. Тревельян».
Релігійні переконання мого батька були гострими. Говорили, що в молодості його погляди були обмежені, і справді, був час, коли неділя була досить важким днем для його дітей через холод, який охопив усе; коли певні предмети вважалися «не недільними розмовами», певні книги «не недільними книгами». Пізніше, хоч його власні переконання й посилювалися, він завжди прислухався до висловлювання інших поглядів і був готовий із зацікавленістю їх обговорювати. Він мав спосіб сказати: «Ну, я думаю, що це неправильно, — це було б неправильно для мене, — ^ви повинні судити самі».
У 1838 році він одружився з Джулією Есабет, єдиною донькою містера Уіяма Річарда Гамільтона, освіченого, освіченого та чудового чоловіка, до якого він був дуже прив’язаний. (Див. Примітку 9 до Crimean Letters.)
З 1839 по 1878 рік сімейний будинок був 12 Bolton Row (тепер частина готелю Curzon, Curzon Street,
12 БОЛТОН РЯД 13