У мемуарах леді Вантедж про свого чоловіка вона розповідає, що «вони дісталися Порт-Саїда на Новий рік у супроводі леді Джейн Ліндсі та генерала сера Фредеріка Стівенсона, давнього друга лорда Вантеджа та брата гвардійця, який із задоволенням скористався цією можливістю знову відвідати країну, де десять років тому він відігравав помітну роль як головнокомандуючий військами в Єгипті на початку кампанії 1886. У Каїрі його з розпростертими обіймами прийняли його старі товариші, прагнучи віддати шану бравому солдату, який у минулі дні завоював захоплення та прихильність усіх, хто служив з ним».
Вони піднялися вгору по Нілу на пароплаві, і, як розповідає леді Вантедж, «на борту «Тоскі» маленький гуляк-каррі провів два щасливих місяці, неквапливо пливучи та висаджуючись у кожному цікавому місці».
З деякими труднощами вони отримали дозвіл дістатися аж до Ваді-Хайфи, де сер Арчібальд Хантер, який тоді був командувачем, прийняв їх і дав рецензію на їхню честь, і «вранці їхнього відпливу війська, витягнуті на березі річки, відкрили салют, віддаючи шану ветерану, який стояв на палубі, коли судно пливло на північ, промовляючи.
прощання з землею, яку він любив, і з останніми сценами його минулої військової кар’єри».
Леді Джейн Ліндсей, яка була учасником вечірки, пише наступне:
«Під час тісної подорожі до Єгипту та через нього ми познайомилися з генералом дуже близько. Для нас його виразне обличчя, яке так швидко видавало веселість, незгоду чи ентузіазм, стало відкритою книгою. Його почуття смішного та сердечного сміху робило його таким же приємним у житті, як і його кропітка доброта любила його як попутника. В природі панувала дуже чарівна суміш хлоп’ячої самовпевненості зі свідомою гідністю високого становища, тому почесті, які відверто надавалися йому молодшими військовими в Єгипті, приносили йому чудове задоволення. Насправді він володів тим щедрим типом характеру, який іноді можна побачити в старих, який дивився на наступні покоління з майже ніжним інтересом і захопленням, вірячи в його цінність, його мудрість. чесність мети та здатність досягати, ніколи не соромлячись віддавати шану. І в Єгипті під час цієї подорожі він читав останній розділ в тому історії, до якого внесли багато з його найкращих робіт. Він знав і пам’ятав усі аспекти проблем, які зараз, так багато з них, були вирішені або були в процесі вирішення; отже, можна уявити, наскільки цікавим було його товаришування.