«Можна припустити, що раннє життя воїна, проведене на чужині, особливо півстоліття тому, і безперервна праця в загробному житті не були розраховані на те, щоб викликати сильні релігійні принципи та почуття; але, що стосується характеру перед нами, це було не так. Тверде переконання в істинах християнства, сповідуване зі смиренням і засвідчене його плодами, разом із щирою пошаною до Доктрини й обряди Установленої Церкви його країни були одними з найсильніших рис характеру сера Б. Стівенсона. Згідно з цими принципами, якими він жив, він старанно передав їх своїм дітям, і цими його останні години були заспокоєні.
«Для світу, який отримав користь від його активного та корисного життя, а також для численних родичів і друзів, які любили і поважали його, його смерть настала раптово і передчасно. Для нього самого, з тілом, не розрахованим на те, щоб витримати шок від подальших нападів або продовження розумової праці, будемо сподіватися
ШЛЮБ С
що це було «м’яке наближення до безсмертного життя». Ця думка повинна вгамувати гострий жаль про ніжну та прив’язану сім’ю, а також про тих, хто з письменником давно вважав його дружбу та товариство одним із своїх найвищих насолод.
У 1805 році сер Б. Стефенсон одружився з Марією, другою донькою покійного сера Пітера Ріверса Гея, Барт., від Марти, сестри покійного архідиякона Кокса, і від неї він залишив двох синів і шістьох дочок.
«Його тіло було поховано в сімейному сховищі на Кенсінгтонському церковному дворі в суботу 15 червня. Його похорон відбувся, за його власним бажанням, у суворій таємниці та у спосіб, який найбільше відповідав простоті його характеру.
М."
У сера Бенджаміна було дванадцять дітей: три сини та дев'ять дочок. Старший син Артур, який народився в 1810 році, помер у віці п'яти років. Його поховали в нефі Вінчестерського собору, де на камені, що позначає це місце, окрім імені та дат, є єдине слово «Eheu». Шість дочок пережили свого батька, лише дві з яких вийшли заміж — місіс Мелвіль Вілсон і місіс Генрі Гіффард.
Хворий ' ■
Сер Вільям Генрі Стівенсон
Найстарший син сера Бенджаміна, Вільям Генрі, народився 18 листопада 1811 року, а його брат Фредерік — через десять років.
З ранніх років брати, здається, віддано любили один одного, любов, яка з часом лише посилювалася, а різниця у віці в десять років робила старшого свого роду наставником і старшим, до якого молодший шукав настанов і порад. Він казав нам, що завжди були вишеньки і капець зберігалися в шафі в кімнаті, де його брат навчав його читати й писати, і використовувалися для виправлення чи заохочення за потреби.