Мій любий Вільяме, —...Mr. Паркс, Лох і близько шести в’язнів були відправлені в табір вчора ввечері, зазнавши ганебного жорстокого поводження. Виявляється, коли вони були так віроломно взяті в полон 18 вересня, коли вони проходили крізь ворожий табір, їх негайно відвели до Сан-ко-лін-сіна, головнокомандувача, і там змусили стати на коліна, а їхні чола потертися об землю, щоб віддати йому честь. Він сильно знущався над ними, наказав взяти їх у полон і негайно відправити назад до Пекіна. Їхні руки були закріплені, і їх перевозили у візках, які мчали по нерівній дорозі, що створювало їм значні незручності, які посилювалися уважними почуттями деяких солдатів, які висипали у візки мішки з великими цвяхами, схожими на десятигрошові цвяхи, що у поєднанні з поштовхами транспортних засобів справляло на їх задню частину найбільш заспокійливий вплив. Прибувши до Пекіна, їх закули в ланцюги і відправили до звичайної в'язниці, де їх утримували разом із найнижчими злочинцями без їжі протягом трьох-чотирьох днів, крім кількох дрібних тістечок. Час від часу мандарини приходили на перехресний допит, коли їх незмінно змушували ставати на коліна й допитувати таким чином, часто отримуючи коробки на вухо, коли відповіді давали не ті, які вони хотіли почути, або коли хтось із в’язнів не відповідав через нездатність розмовляти китайською. Їм погрожували смертю в разі нашої спроби бомбардувати місто, і хоча з часом з ними стали краще поводитися, коли ми наближалися до міста, а китайці ставали все більш і більш занепокоєними, вони все ж пережили найболючіший і тривожний час, щодня очікуючи, що їх розберуть. Однак не всі в’язні були відправлені, деяких з них відвезли на деяку відстань від Пекіна: серед них де Норман з
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]