Тітка Шарлотта, яка мала жагу до знань і була від природи швидкою й кмітливою, удосконалювала й розширювала свій розум завдяки читанню, і іноді вона могла бути дуже приємною супутницею. Тітка Мері, натомість, не маючи прагнень і прагнення до знань, усе життя залишалася такою, якою зробила її освіта того часу. Але вона хотіла виглядати такою, якою вона не була, і претендувала на досягнення та здобутки, яких не було, і про які всі знали. Було смішно чути, як вона розповідала про картини, які вона намалювала, про вишивку, якою вона працювала, та про інші мистецтва та витонченість, про які вона зовсім не знала. Її забобони та забобони були численні. Вона жила в постійному страху перед грабіжниками та побіжниками, дуже заздрила своєму становищу мешканки палацу, і робила себе дуже неприємною для своїх сусідів, припускаючи верховенство, тому що вона та її сестра жили стільки років в тих самих похмурих кімнатах. Це, на її думку, давало їй претензії на повагу всього Кенсінгтона.
Кімнати, в яких мешкали мої тітки, були похмурі й похмурі — усі вони дивилися на двір і не мали жодного виду за них і вікна кімнат навпроти; але тітка Шарлотта отримала від влади дозвіл перетворити один із цих маленьких дворів на сад, і зробила це з великим смаком і вправністю. У центрі вона посадила мініатюрний кущик, що складається з бузку та інших квітів кущі, а навколо стін вольєра та під вікнами різних кімнат були поставлені великі ящики, повні квітів. Моїй тітці не дозволялося рухати камені, якими був вимощений дворик, тому вона накрила їх цими ящиками, і таким чином перетворила потворний і похмурий простір на щось приємне і веселе для очей.
Раніше для нас, дітей, було дуже приємно прогулятися з дому, розташованого за дві милі в Лондоні, відвідати моїх тіточок у старому палаці, а потім пограти в саду тітоньки Шарлотти.
У цьому місці було якесь дивне захоплення, і чарівність залишилася, коли я виріс. Мої тітки не були особливо ласкаві до нас; Коли ми йшли до них, нас приймали не надто прихильно, справді, інколи ми отримували зневажливе ставлення, тож я не знаю, чому ми любили йти до них. Коли мій дорогий батько йшов з нами, було достатньо причин для нашого задоволення. Він часто бував туди по неділях, маючи справи з принцесою Софією, яка мала квартири в палаці якраз навпроти квартир моїх тіток, і в таких випадках ми завжди були його супутниками. Він залишав нас під час візиту до принцеси, а потім забирав нас, коли повертався додому.