Частина 1

«Сер Вільям Генрі Стівенсон, K.C.B., помер минулого вівторка вранці о чверть на десяту у своїй резиденції, Честнатс, Аксбрідж, у віці 86 років... Це було дивовижно у випадку сера Вільяма, як порівняно мало людей вважали його старим; навіть зараз минуло не чотири роки, як його просили, і навіть знову і знову тиснули, прийняти нову публічну посаду. Обов'язок, який передбачає значні витрати часу, значні витрати енергії та, безсумнівно, великий тягар для людей у самому розквіті сил Ми посилаємося на запрошення, надіслане серу Вільяму Стівенсону як голові місцевого правління, щоб стати головою нової ради міського округу Аксбриджа звісно; ми пам’ятаємо, і в цій заяві ми повинні підтвердити пам’ять усіх тих, хто знайомий з обставинами суспільного життя того часу, що ця відмова аж ніяк не сприймалася як зрозуміла справа, але, як ми вже зазначали вище, вона призвела лише до подальшого тиску через запрошення. Його вихід на пенсію з місцевих органів влади Аксбріджа також не означав повного припинення його державної кар’єри, оскільки як радник округу Аксбриджського відділу він став головою місцевого центру Комітету технічної освіти, і цю посаду він зберігав до кінця.... Його головування не було завжди розглядався ним як лише номінальний, але він дивився на нього як на обов’язки, які потребують ретельного, швидкого та кваліфікованого виконання. Так і свою працю в Андріївській церкві він ревно продовжував... показуючи, як повністю він зберіг до своєї останньої хвороби володіння своїми тілесними та розумовими здібностями.... Ті, хто знав його історію, мабуть, будуть схильні сказати, що державна служба стала з ним якщо не невід’ємною частиною його життя, то принаймні другою натурою. Навчений цьому в самому центрі — тобто на службі державі — з шістнадцяти років і безперервно дотримуючись цього в столиці країни понад півстоліття, у нього, мабуть, сформувалися психічні та фізичні звички, які могла б задовольнити лише безперервна сфера дій серед великих груп своїх співвітчизників.... Сер Вільям прийшов до «Честнатс» близько двадцяти років тому, і, як можна припустити, невдовзі його почали шукати допомоги в управлінні багатьма місцевими справами. У 1882 році він був призначений головою місцевої ради охорони здоров’я і перебував на цій посаді безперервно до грудня 1894 року, але був обраний піти у відставку, коли стара рада охорони здоров’я стала, після Акту 1894 року, новою міською окружною радою.... Коли потрібно було зробити якийсь виразний і помітний акт міського життя, сера Вільяма вважали особливим президентом і лідером».