Міністерства закордонних справ, аташе Брюса^, Боулбі з 7tmes, капітан Брабазон, Р.А., і лейтенант Андерсон з Коня Фейн, разом із приблизно 20 сикхами. Доля всіх цих невизначена, але треба сподіватися на краще. Деякі з них, безсумнівно, були вбиті, але кого ми ще не знаємо; ті, що залишилися, повинні бути видані нам, як тільки їх можна буде послати. Що стосується наших власних справ, армія прибула до стін Пекіна 6 жовтня, не зустрівши більше жодного ворога; тепер вони летять перед нами в усіх напрямках щоразу, коли бачать хоча б одну червону шубу, відкидаючи руки й ніколи не дозволяючи нам наблизитися до них. Грізне татарське військо зникло, охоплене цілковитою панікою. Сьогодні одні з воріт Пекіна будуть передані нам, і ми будемо їх утримувати до укладення нового Договору, що станеться дуже скоро. Імператор і всі головні мандарини втекли з Пекіна, але очікується, що один з останніх незабаром повернеться і проведе переговори. У суботу, 6-го, ми пройшли аж до Літнього палацу імператора, приблизно за три милі від Пекіна, і я не можу описати таку колекцію цінностей, яку він містив. Кімнати та зали для аудієнцій, вкриті мармуром, і особливо спальня імператора, були буквально набиті наймилішими дрібничками, які тільки можна уявити. Уявіть собі, що ви керуєте Букінгемським палацом і маєте право забирати все, що завгодно, і озброївшись, до того ж, товстою палицею та глибоко вкоріненим почуттям ворожості до власника, мати можливість віддаватися насолоді розбивати дзеркала та порцеляну та пробивати діри в картинах. Таку сцену я спостерігав учора, і якби я не був генерал-ад’ютантом армії, міг би піти з такою кількістю цінної здобичі, яка задовольнила б найжадібніших. Великі журнали, наповнені розкішними шатами, підбитими дорогим хутром, наприклад, горностаєм і соболем, безжально витягували з полиць, а ті, що не милували око, викидали вбік і топтали ногами. Там
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]