армії праворуч від нас на Балбеку. Можливо, вони поїхали спостерігати за операціями з Євпаторії. У всякому разі, ми поки що звільнені від них, і сер Колін Кемпбелл, якому довірено оборону Балаклави, тепер зможе зняти бриджі, чого він ще ніколи не робив вночі, відколи вперше приземлився в Криму. Ви запитуєте про сера Річарда Інґленда.3^ У його дивізії не дуже вважають його генералом, вони не вважають його особливо компетентним і скоріше дивляться на нього як на стару жінку; але було б по-дитячому звинувачувати його в тому, що він не спілкувався з ворогом більше, ніж він був. На «Альмі» його відділ був розміщений на підтримку 2-го відділу, звичайно не за його бажанням, а за наказом лорда Реглана. 2-й відділ виконував свою роботу, не бажаючи допомоги його підтримки, і так сталося, що 3-й відділ не був задіяний; але сер Річард не міг цього не зробити. Йому призначили особливу посаду, і він не міг мандрувати по всьому полю, як йому заманеться; і знову в Інкермані атака була праворуч від нашої лінії, а дивізія сера Річарда була ліворуч, майже за три милі від нас. Перед ним наша ліва атака або паралель, що містить 35 гармат, захищених охороною з 500 чоловік; його справа полягає в тому, щоб підтримати цю охорону в разі нападу, і припустімо, що того ранку росіяни здійснили вилазку на ці траншеї у великій кількості, як вони зробили на французькі траншеї, а тим часом сер Річард промарширував свою дивізію на три милі, на якій позиції він стояв би, якби ця гадана вилазка вдалася? Якби сер Річард Інґланд мав бути в Інкермані, лорд Реглан мав би наказати йому туди; але його належне місце було там, де він був насправді. Так було, він виділив на поле два полки, а це було стільки, скільки він наважувався виділити. Справа в тому, що «Таймс» не є безпомилковою, час від часу розповідає про справи, якими вона не до кінця володіє, і замість того, щоб з витонченістю та гідністю піти на пенсію, коли виявляється неправим, намагається виправдатися зловживаннями, і (в цьому випадку) більшість
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
смішні твердження. Не дай Бог серу Річарду Інґленду командувати тутешніми військами, але ображати його так, як це робить «Таймс», це нерозумно й неджентльменсько. Будь ласка, подякуйте моїй матері та сестрам за посилку, яку я отримав п’ять днів тому, у якій було кілька фланелевих сорочок, дві книги тощо... З найщирішим коханням Юлі та всім вашим дорогим дітям.... — Ваш ласкавий брат,
«Фредк. Стівенсон.
Його сестрі, Шарлотті Августі Стівенсон
Перед Севастополем 12 січня 1855 р.