Леді Стівенсон
H.M.S. Агамемнона, 21 липня.
Мамо моя люба, — я ще на лікарняному;... Ви навіть не уявляєте, наскільки важко згуртуватися в цьому кліматі. Я покинув табір на деякий час і зараз залишаюся перевітритися на борту «Агамемнона», сер Томас Паслі. Я мав сісти на борт «Триб’юна», капітана Драммонда, якого я дуже добре знаю, але раптом він отримав наказ плисти до узбережжя Черкесії, тож він передав мене своєму другові серу Томасу Паслі, чия доброта й увага, незважаючи на те, що він зовсім незнайомець, не може перевищити нічого. Однак, здається, він щось про нас знає, і через кого, на вашу думку,? Через тітонь у Кенсінгтоні.*^ Він одружився з племінницею генерала Вінярда і, здається, багато разів жив у старому палаці; він чоловік під сорок. Ця хвороба приходить у важкий момент, саме тоді, коли я отримав нове призначення, і я
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
має працювати зараз. Моя додаткова оплата не буде такою великою, як я вам казав спочатку; це буде приблизно;^300 на рік, і перший рік буде майже повністю поглинений коштом мого вбрання. Я думаю, що ми всі починаємо нудити від цієї війни, армія, флот і всі. Я не бачу жодної перспективи його задовільного завершення і повинен щиро радіти миру....
3 1 липня. — Я все ще одужую на борту «Агамемнона», і з кожним днем мені стає краще. Цей клімат мені зовсім не допомагає, і хоча я на морі, повітря далеко не бадьоре; це, безумовно, один із найбільших недоліків для інвалідів у цій частині світу. Я хочу бути на своїй роботі, але боюся, що має пройти ще тиждень, перш ніж це станеться. Мені буквально нічого тобі розповісти, і ти можеш легко уявити, наскільки порожнім зараз є моє життя; насправді я пишу ці кілька рядків лише на той випадок, якщо вам захочеться почути, як я; але зараз у мене все гаразд, і мені потрібен лише час, щоб знову надати мені сили й налаштуватися на роботу.... — Завжди твій ніжний син,
Фредк. Стівенсон.
Леді Стівенсон
Моя дорога матусю, не падайте зі стільця, коли читатимете те, що буде, а це означає, що сьогодні ввечері я вирушаю до Англії, щоб відновити своє здоров’я, і, ймовірно, буду з вами в Гемптон-Корті зовсім наприкінці місяця, і сподіваюся залишитися з вами чотири-п’ять тижнів. Моя хвороба ніколи не була серйозною, але повністю зруйнувала мене. Я не можу тут вилікуватися — ніхто не може.... Генерал Сімпсон люб'язно дав мені необмежену відпустку, і моя зустріч залишиться для мене відкритою.... — Завжди твій ніжний син,
Фредк. Стівенсон.
H.M.S. Агамемнон біля Севастополя, 7 серпня 1855 р.
Леді Стівенсон
Севастопольський табір, 16 листопада 1855 р.