не уявляю, як затишно нам усім у наших хатах; двоє чи троє живуть разом, і ми завжди влаштовуємо обіди один одному. Більшість із нас тримає свійську птицю, яка забезпечує нас великою кількістю тільки що знесених яєць щоранку, розкіш, якої ви не можете отримати в Лондоні, і наша кухня вас здивує. Коротше кажучи, у комфорті нам нема чого бажати.... Я сподіваюся, що моя мама продовжує добре, і цей бідолашний Фан ^^ не страждає. Який вона ангел терпіння! Усі інші, я приходжу до висновку, у повному здоров’ї; і розмова про цвітіння спонукає мене згадати сади в Гемптон-Корті, які гарні вони, мабуть, зараз виглядають. Я хочу побачити вас усіх у вашій новій оселі, але, незважаючи на всі ваші натяки про те, що одного дня побачите мене там із чудовою sposa, я боюся, що ця перспектива ніколи не здійсниться. Я бачив надто багато безглуздя й нещастя одруженого військового офіцера, щоб змусити мене одружитися, поки я ношу червоний кітель. П’ять із кожних шести одружених офіцерів тут майже нічого не варті через те, що їхні думки надто зосереджені вдома. Морсом є одним з небагатьох винятків, і він поводиться як козир. Але сумно бачити (строго enire nous) сумне пригнічення духу, свідком якого я був у багатьох одружених офіцерів — першокласних офіцерів зіпсованих. Ніколи не заохочуйте, доки ви живі, шлюб, якщо йдеться про червоне пальто.... — Завжди твій ніжний брат,
Фредк. Стівенсон. Балаклава, 13 квітня.
Леді Стівенсон