MediaArhiv

Частина 7

сторінка 123/323

Моя дорога матусю, я мав намір написати тобі раніше, але останнім часом був досить розбитий через нашу невдачу під час штурму минулого понеділка. Керчська експедиція з наступним штурмом і захопленням Мамелону та каменоломень перед Севастополем так підняла настрій у всіх, що реакція через нашу невдачу минулого понеділка відчувається ще гостріше, і це було гірке розчарування. У штаб-квартирі та інших високих інстанціях нам усім сказали, що успіх неминучий; що домовленості щодо плану нападу були настільки досконалими, що вони повинні вдатися; тоді як під час випробування вони виявилися настільки жахливо поганими, що провал був неминучим. Нашу дивізію було відкликано з Балаклави, щоб діяти як резерв, але через невдачу ми не були викликані до бойових дій. Нас мали використати для відстеження успіху наших штурмових загонів і для підтримки порядку в місті після захоплення. Огида армії велика, рівна тій, що пережили після Інкермана. Зазнати важкої втрати, яку ми зазнали, і все ж не мати нічого, щоб показати – це величезне випробування, але я сподіваюся, що ми все ж досягнемо успіху. Свого часу французи проникли у вежу Малакова, але п’ять лінійних бойових кораблів, які ще збереглися у росіян, відкрили такий жахливий вогонь по цій споруді, що було неможливо

1855] В ОКОПАХ 143

можливо для них утримувати його. Перш ніж вони здійснять другу атаку, необхідно буде знищити ці кораблі або, у всякому разі, змусити їх триматися на більшій відстані; вони зводять батарею для цієї мети, і ми з великим інтересом дивимось на її відкриття вогню. Роботи, до яких були покладені наші війська, я не можу виконати жодним солдатам під небом. Зараз ми робимо те, що слід було зробити перед цією спробою; ми просуваємо наші роботи вперед і наближаємося до місця під прикриттям, так що під час наступної атаки у нас не буде від 300 до 800 ярдів відкритої місцевості, щоб пробігти з того часу, як ми залишимо наші окопи, і до моменту, коли ми досягнемо робіт ворогів, весь час піддаючись страшному вогню винограду та мушкету, як це було минулого разу; на додаток до цього нашому просуванню заважав майже непрохідний абаттіс з канавою понад 18 футів у глибину та від 20 до 30 завширшки. Проте пощастить наступного разу. Тим часом ми відновили роботу в окопах (залишивши назавжди Балаклаву); Зараз у нас дев'ять місяців відкритих окопів, найскладніша робота, яку може виконати солдат, подія зовсім нечувана. Я радий сказати, що моє здоров’я як ніколи добре, і я досить самовпевнений, щоб думати, що акліматизувався. Це короткий, пошарпаний лист, але я не надто хочу пліткувати. Я сподіваюся, що мій наступний принесе вам більше веселих звітів.... — Твій ласкавий син,

Фредерік Стівенсон.

Його сестрі Фанні Стівенсон