Як за часів англо-бурської війни, через сорок років, люди говорили про «пікнік» і «прогулянку», так і тут поїздка до Криму називається «приємним туром». Але цей тон незабаром змінюється, і письменник шкодує, що використав такий вислів, коли він усвідомлює, які жахливі страждання оточують його з усіх боків. Мабуть, було написано багато інших листів, які не збереглися, і як опис Кримської кампанії вони, звичайно, зовсім неадекватні. Однак ця сумна історія була повністю описана в інших місцях, а деталі, написані тут одним із учасників, настільки свіжі та цікаві, що їх варто прочитати.
Сер Фредерік жодного разу не згадує міс Найтінгейл у своїх листах додому і, можливо, в той час мав певні військові упередження щодо «жінок під час війни»; але згодом він почав цінувати її велику роботу, і в листі, написаному до леді Уонтедж у 1910 році, говориться: — * «Останнім часом я думав про вас у зв’язку з цим.
з цим великим персонажем, Флоренс Найтінгейл, з з чиєю чудовою кар’єрою корисності, мужності та самовідданості ви та Боб так тісно пов’язані. Якою вона була величною істотою і яким благородним життям. Особисто це змушує людину скласти підлу думку про марне життя, яке ти прожив поруч із нею».
Було зауважено, що деякі примітки до цих листів є цілком зайвими, але пишучи для молодшого покоління, я думаю, що багато фактів та імен, добре відомих декому з нас зараз, будуть забуті місцями та людьми, які, як вважають, не мають достатнього значення, щоб фігурувати в серйозних історіях, все ж варті пам’яті.
Усі факти та дати були перевірені з таких праць, як «Мемуари Гревіля», «Життя принца-консорта» Теодора Мартіна та «Енциклопедія Нельсона» тощо.
Перерва в безперервності кримських листів була наслідком візиту додому через стан здоров’я між датами 7 серпня та 16 листопада 1855 року.
(З олійного ескізу Леді Мунро)
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Леді Стівенсон
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Мамо моя люба, — Ми щойно отримали наказ відправитися на іноземну службу 18-го року. — субота тиждень; можливо, ми не прийдемо до понеділка 20-го. Я вважаю, що ми прямуємо прямо до Константинополя, але, звичайно, торкнемося на нашому шляху Мальти — чи підемо ми звідти прямо до Дунаю, чи ні, я не можу сказати... Підуть три батальйони гвардії, кожен з яких складатиметься з 850 чоловік, і я стану бригадним майором, як я був у Чобгамі, — це найчарівніше призначення, яке я міг отримати. І ось нарешті велика мета та амбіція мого життя ось-ось будуть реалізовані, і я справді йду на службу.... — Завжди твій ніжний син,
Фредк. Стівенсон. Веллінгтонські казарми, п'ятниця.
Леді Стівенсон
На борту Оріноко, Середземне море, 2 березня 1854 року.