Частина 12

робити легкі марші, бо дороги в Китаї не макадамовані. По дорозі китайці знову заявили про мир, і до того часу, як ми пройшли половину шляху, лорд Елгін вдруге був настільки задоволений, що ворог поступиться, що послав вашого друга містера Паркса до Цзун-Чоу, який знаходиться приблизно в 60 милях від Тянь-ціня і в 10 менше від Пекіна, щоб поспілкуватися з цими людьми. Він повернувся з інформацією, що китайці згодні на все — що наші війська мають зупинитися в чотирьох милях від Зунг-Чоу, а лорд Елгін має йти до міста з ескортом і підписати конвенцію. 17-го Паркс знову вирушив до Зунг-Чоу, щоб зробити останні домовленості, з ескортом із 20 кавалеристів під прапором перемир’я, двома представниками посольства, кореспондентом «Таймс» і трьома офіцерами. Ми пішли 18-го числа силою 1900 піхоти, 700 кавалерії та 15 гармат. Французи мали близько 1000 військ і 6 гармат. Підійшовши до місця, де китайці запропонували нам зупинитися, замість того, щоб побачити китайських комісарів, ми побачили підготовлену армію татар чисельністю 30 000 чоловік, яка займала позицію завдовжки майже п’ять миль; негідники весь час обманювали нас і думали заманити нас у пастку й знищити. Ми негайно зупинилися, щоб побачити, що все це означає. Тим часом Паркс, ескорт і всі інші, знову залишили Зунгчоу, щоб зустріти нас на дорозі й показати нам дорогу, коли вони, на свій подив, натрапили на цю армію, стягнуту, щоб перешкодити нашому подальшому просуванню. Він негайно поїхав назад із 17 солдатами, щоб протестувати з владою в Зунг-Чоу проти цього очевидного акту зради, залишивши полковника Вокера та чотирьох драгунів у рядах ворога, які погодилися чекати його там, доки він не повернеться. Ми могли чітко бачити, як ці п’ятеро рухаються на позиції ворога. Ворог ще не дошкуляв їм, але вдавав велику ввічливість; це не тривало, бо незабаром полковник Вокер відчув, як хтось крадькома підняв низ його піхов, щоб змусити його меч випасти, що їм вдалося, а в той же час двоє чоловіків схопили його