Генерал Стефенсон був на місці: він мав перевагу порадитися з командиром Хеміллом та іншими офіцерами, які вже кілька тижнів досліджували Катаракти на Нілі, і розглянути питання про можливості проходження через них на човнах і пароплавах. Думка військово-морських сил була категорично несприятливою щодо маршруту Нілу, найвищі військово-морські власті заявили про неможливість підйому човнів, подібних до запропонованих з Лондона, Катарактом; отже, цілком природно, що з цією експертною думкою проти Річкового маршруту він мав би підтримати пустельний марш Суакіна та Бербера. Однак лорд Уолслі, спираючись на досвід експедиції на Ред-Рівер, сформував протилежну думку, і його погляди були прийняті урядом. У депеші лорда Хартінгтона від 26 серпня говорилося, що було б несправедливо просити генерала Стівенсона взяти на себе відповідальність за керівництво операцією, яку він вважав, після повного ознайомлення з планом.
нездійсненно: експедицією керуватиме лорд Уолслі, але він сподівався, що генерал Стівенсон залишиться в Єгипті та надасть лорду Уолслі поради та допомогу.
Не вдаючись у питання про те, який із цих маршрутів був правильним, очевидно, що думка військово-морського флоту була помилковою, оскільки не було великих труднощів у проходженні через Катаракту китобійних човнів і навіть пароплавів з кормовим колесом; але в той же час, якщо припустити, що шлях через Суакін був можливим, війська повинні були прибути до Бербера за набагато менший час, ніж маршрут лорда Волслі на річці.
Коли Нільська експедиція повернулася, лорд Уолслі вказав на необхідність розібратися з Османом Діґною, було зібрано військо чисельністю 9000 чоловік і відправлено до Суакіна. Уряд своїми відстрочними заходами дозволив впасти Хартум і принести Гордона в жертву. Непотрібна експедиція до Суакіна, безсумнівно, була викликана необхідністю зробити щось, щоб задовольнити народний галас.
Після короткої та незадовільної кампанії та катастрофи заріби М'Ніла від проекту Суакіна-Бербера — прокладення залізниці від Суакіна до Бербера — було скасовано, і знову була проведена політика розстрілу. Евакуація Східного Судану була завершена, хоча Суакін все ще був утримований.
Протягом усього періоду Нільської експедиції сер Фредерік Стівенсон залишався в Каїрі, надаючи всю можливу підтримку та допомогу лорду Волслі у виконанні чудової спроби звільнити генерала Гордона.
Після повернення до Англії лорда Уолслі генерал Стівенсон знову зайняв свою звичайну посаду командувача в Єгипті, але дуже скоро політика відставки спонукала дервішів організувати експедицію для вторгнення на кордон.