Частина 11

Кантон, 10 жовтня 1859 р. —... Твоя розповідь про бідолашного Фана викликає радість, і загалом твій лист був більш задовільним, ніж два чи три попередніх.... Ми щойно почули, що 67-й пішов з Калькутти до Кантону, — зі сковороди у вогонь, — і ми чекаємо їх тут через тиждень або десять днів. Невдовзі за ними підуть 3-ті Баффи, і якщо уряд вдома візьме на себе рукавицю Імператора Китаю, що, звичайно, має бути обов’язковим, пізніше за ними прийде подальше підкріплення.... Сподіваюся, ваші Cumquots на цей час дісталися до вас.... Чай, який ви просите, ви отримаєте, запевняю вас, набагато кращий в Англії, ніж я можу отримати його тут; надсилати тобі нічого не варто. Я ще ніколи не куштував такого смачного, як я можу отримати будь-коли в Англії. Це було б гірше, ніж відправляти вугілля в Ньюкасл. Я боюся, що ви недостатньо живі до того факту, що найкраще з усього під сонцем можна отримати в цій жахливій старій країні Англії. Час продовжує повільно тягтися тут. Кантонці й надалі залишаються дуже тихими та організованими, і будь-які дрібні проекти, які вони можуть мати на увазі для нашої розваги цієї зими, тепер будуть фактично придушені прибуттям двох додаткових полків до нашого гарнізону. Наступної п'ятниці у нас ще одна вистава в нашому театрі. Вам було б цікаво побачити ящики, повні офіцерів, кожен із яких використовує віяло, — у церкві те саме, — усі люди в Китаї використовують їх, аж до найнижчого з низів. Сміттярі, що везуть купу парфумів за місто й зупиняються, щоб відпочити, сідають і виймають свої віяла, тож ви не повинні вважати нас жіночими — однак я ніколи не користуюся цим. А тепер дай Боже здоров'я і духу, рідна матусю.