Фредк. Стівенсон.
8 лютого 1884 року.
Ви, мабуть, почули, задовго до того, як це дійде до вас, усе про сумні результати операцій генерала Бейкера в Судані, про ганебну поведінку єгиптян і про загибель людей, а також про загибель його гармат. Результат дуже серйозний, і два гарнізони Сінкат і Токар, чия допомога була метою його експедиції, тепер повинні бути принесені в жертву, і вкрай сумнівно, чи генералу Гордону вдасться врятувати Хартум та інші гарнізони в тому колишньому
1 884] ТРИВОГА 317
напружена область. Кілька днів тому я був дуже оптимістичним щодо результатів місій Бейкера та Гордона, але тепер, коли перша зазнала невдачі, я сумніваюся щодо другої; бо ці дикі племена тепер будуть настільки схвильовані своїми нещодавніми успіхами, що навряд чи вони піддадуться впливу Гордона чи будь-яких інших міркувань, окрім вигнання чи, що, швидше за все, масового вбивства ненависних єгиптян. Евакуація Судану тепер, цілком імовірно, буде здійснена за найтяжчих обставин, і оскільки Англія нав’язала Єгипту цей захід, вона повинна взяти на себе свою частку ненависті, яка виникне в результаті того, як ця політика проводилася. Я не маю на увазі звинувачувати наш уряд у тому, що він змусив Єгипет відмовитися від країни, якою він був абсолютно нездатний керувати, і оскільки Англія не хотіла заплутуватися, захоплюючи владу над такою величезною територією країни (і вже маючи в своїх руках стільки, скільки вона може керувати), ми, ймовірно, мали рацію, прийнявши цю політику. Але зовсім інша справа те, як це було здійснено. Гордона слід було відправити, як тільки було прийнято рішення про цей захід; тоді він мав би всі шанси врятувати гарнізони та цивільне населення, пов’язане з ними, і він міг би навіть домовитися з Махді, або в усякому разі встановити певну владу чи уряд над країною, перш ніж покинути її; тоді як тепер там безконтрольно пануватиме лише варварство, работоргівля та інші жахи, доки якась інша іноземна держава не закріпиться там і не стане дуже неприємним сусідом Єгипту. Сьогодні вранці я отримав листа від генерала Гордона з Короско, датованого іст. Він був дуже налаштований на те, щоб добре дістатися до Хартума, і викликав сусідніх шейхів зустріти його там. Відтоді ми чули про нього в Абу-Хамеді, і він очікує бути в Бербері на лоті. Між ним і Хартумом телеграф перервано, і країна піднялася; він каже, що Махді ніколи не мріятиме про прихід на північ, але зробить це
для Бахр-ель-Газель і там продовжують работоргівлю.
Підполковнику Ф. Роміллі
Каїр, 18 березня 1884 року.