отримав наказ негайно рушити зі своїми людьми на Бункерс-Хілл. Здавалося нерозумним маршем відправляти людей після довгої подорожі на поле бою, і згодом виявилося, що це була помилка і не була наміром військової влади, тому це зробило подальші наслідки ще більш сумними. Таким чином, моя бідна тітка залишилася одна в чужій країні, щоб знайти шлях до відпочинку та притулку. Акція на Бункерс-Хілл почалася, коли капітан Ліон зі своїм загоном висадився, і єдиним притулком, який могла знайти моя тітка, був будинок у межах чутності від поля бою. Своїми словами вона описала своє жахливе становище. «Я зачинив віконниці єдиної кімнати, яку зміг отримати, щоб заглушити жахливий шум стрілянини, а потім став навколішки на підлозі, я сховав голову під подушки дивана, щоб спробувати закрити і зір, і звук». Хіба можна уявити щось більш спустошене й сумне, ніж становище цієї молодої істоти, ледве старшої дитини, залишеної самотньою в чужій країні, із слабким здоров’ям, яким вона була тоді, у той час як її ніжно коханий чоловік був, можливо, мертвий або вмирав у досяжності її руки!
Більше вона його не бачила. Капітан Ліон був одним із перших, хто впав у цій битві, і яку душевну агонію він мав зазнати, якщо мав силу чи час подумати, коли він згадав, у якому становищі він залишив свою дружину. Цього ніхто не може сказати; є лише один доказ почуттів бідолахи, про який вона дізналася лише тоді, коли вона майже перестала відчувати себе.