але робота, яку він виконав, і приклад, який він подав, не можуть не принести добрих плодів навіть після того, як він сам покине свою посаду; і, мабуть, не надто багато сподіватися, що його добре відомий громадський дух і інтерес, який він відчуває до професії, якій він присвятив своє життя, можуть схилити його після його відставки час від часу надавати уряду перевагу свого досвіду та своїх суджень. Сер Вільям Стівенсон пішов на державну службу у віці п’ятнадцяти років, і згідно із суворим правилом перший рік не зараховувався до пенсії. Але Перший лорд і канцлер казначейства вважають, що правило, яке виключає службу до шістнадцяти років із нарахування пенсії, у цьому випадку слід скасувати на підставі заслуг, і відповідно вони рекомендують, щоб серу Вільяму Стівенсону було надано надбавку до пенсії у розмірі 2000 на рік, що дорівнює повній сумі його зарплати. Мої лорди схвалюють».
Це був останній випадок призначення пенсії державним службовцям, які виходять на пенсію, у повному розмірі заробітної плати.
Перед публікацією протоколу Казначейства в газеті Pall Mall Gazette за середу, 20 червня 1877 року, з’явився абзац такого змісту:
«Відставка сера Вільяма Стівенсона з посади голови податкової служби позбавляє державну службу одного з її найздібніших і видатних членів. Коли п’ятдесят років тому сер Вільям Стівенсон увійшов до казначейства на посаду молодшого клерка, про систему відкритих конкурсів на державні посади навіть не йшлося. Клерків призначав до казначейства, як і на інші державні посади, кабінет міністрів; і що завгодно. може бути результатом сучасних удосконалень, не можна заперечувати, що старі часи відбору створили клас державних службовців, якими може пишатися державна служба будь-якої нації, і яскравим прикладом яких є сер Вільям Стівенсон, будучи особистим секретарем сера Роберта Піла протягом кількох років, він мав перевагу навчання під керівництвом цього державного діяча, якому він, без сумніву, багато в чому завдячував.
адміністративні здібності, які він так помітно продемонстрував у своїй службовій кар’єрі. Протягом багатьох років сер Вільям Стефенсон був надійним і надійним радником урядів, що змінювали один одного, з питань, що стосувалися не лише діяльності казначейства, а й інших міністерств, і його здорове судження та досвід зробили його безцінним провідником і порадником «Моїх лордів», коли вони опинялися в труднощах. Сер Джордж Льюїс не зробив компліменту тактовності сера Вільяма Стівенсона, коли зазначив, що «він був найкращим свідком у комітеті, якого він коли-небудь бачив». "
Два листи, які він отримав під час свого виходу на пенсію, ясно показують, якою оцінкою були його служби.
«2 Whitehall Gardens, 15 травня 1877 року.