Кантон, 3 травня 1859 р. — Брюс і його свита нарешті прибули й дуже скоро вирушать на північ і почнуть, як я сподіваюся, останню стадію китайського бізнесу. Прибув і новий адмірал*'.... Ходять чутки, що китайці відбудували форти в гирлі Пей-хо й розмістили гарнізони.... В очікуванні опору адмірал посилає військо канонерок і пароплавів більшого розміру, але малої осадки, а генерал посилає з ними 500 морських піхотинців і роту інженерів. Вони номінально супроводжують Брюса на його шляху до Пекіна, але в той же час достатньо, щоб надати значну допомогу адміралу, якщо він зустрінеться з будь-якою опозицією на Пейхо. Моє власне враження таке, що вони, китайці, зроблять усе можливе, щоб перешкодити нам у нашій спробі дістатися до Пекіна для обміну ратифікацією Договору, і тому вони можуть чинити певний опір у гирлі Пейхо, але коли це буде подолано і Брюс буде на шляху до Тянь-ціня, тоді китайці повторять свою поведінку минулого року, ігноруватимуть дії своїх офіцерів, які чинили нам опір, злякаються та зрештою обміняти ратифікаційні грамоти. Якщо, однак, справи підуть інакше, ніж я описав, і Брюс визнає неможливим дістатися до Пекіна без великих сил, тоді ми повинні дочекатися підкріплення з Англії чи Індії та розпочати нову китайську війну наступного року. Воля
1 859] НЕВДАЛИЙ НАПАД НА ФОРТИ 241
країна це витримує? Однак я мало боюся цієї альтернативи.... — Ваш ласкавий брат,
Фредк. Стівенсон.
Леді Стівенсон
Моя люба матусю, —... Ще через два тижні ми почуємо, як приймуть посольство в Пекіні. Я впевнений, що все буде добре....Тож у нас буде війна ^ в Європі — війна до ножа! Я не думаю, що ми будемо довго триматися осторонь, хоча я вважаю, що для Англії було б найкращим і найрозумнішим шляхом триматися осторонь, якщо вона зможе. Яка величезна неприємність — бути так далеко від Англії! Ось ми наприкінці червня з новинами лише за кінець квітня, і досі не знаємо, чи справді війна почалася, і до того часу, як ви прочитаєте те, що я пишу, ви, мабуть, забудете, коли війна справді почалася. Відтоді, як я востаннє писав тобі, я був у Макао на тиждень, щоб подивитися на наших друзів, португальців. Таке смачне повітря! Вітерець дме безперервно, вранці, опівдні та вночі. Ти лежиш тут у своєму ліжку, як розпростертий орел, розставивши ноги й руки так далеко, як тільки можеш, а коли потрапляєш у таке місце, як Макао, де безперервний вітерець посилає тебе спати й справді освіжає, це надто велика насолода. — Завжди твій ніжний син,
Фредк. Стівенсон.
До свого брата