Штаб, с.с. Гранада, затока Тай-лянь, 12 липня 1860 р. — Я отримав вашого листа поштою від 12 травня, але всі ті, що були надіслані попередньою поштою, якою був відправлений лорд Елгін, були втрачені. Пароплав із поштою наїхав на скелю в гавані Галле... і майже все на борту було втрачено. Єдине, що збереглося, це портрет Вільяма, який прислала мені Фанні. Будь ласка, подякуйте їй за це; Подібність викликає захоплення, і це велике задоволення час від часу дивитися на неї, за відсутності оригіналу. Мені б хотілося, щоб це супроводжував ваш власний.... Чекаємо на французів, які нас довго чекали.... Справа, на мою думку, не може тривати довго, і вона фактично закінчилася б до цього часу, якби тут не було французів. Їх ніхто не хотів, і їхня присутність лише обтяжує. Клімат цієї частини Китаю досить чудовий, я ніколи не відчував такого чудового; ми всі, отже, маємо найкраще здоров’я, і майже не хворіємо серед чоловіків.... Учора я відвідав лорда Елгіна, і він дуже легковажно ставиться до опору, який ми можемо зустріти, і не сподівається, що вся ця справа триватиме після осені. Він не сказав мені це позитивно, але це було легко зрозуміти з того, що він сказав. Мушу сказати, що буду радіти, якщо його погляди виправляться, і ми врятуємося від того, щоб провести тут цю зиму....Я мушу відповісти на комплімент, який ви з задоволенням зробили мені за те, що так часто пишете, і я вірю, що ми, відповідно, збережемо гарні характери, які ми дали одне одному.... — Завжди твій ніжний син, Фредк. Стівенсон.
До свого брата
С.с. Гранада, затока Тай-лянь, 12 липня 1860 р.
Мій любий Вільяме, —... Як шкода, що їм [французам] колись дозволили втручатися
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]