повітря і вдосталь. У нас, мабуть, на 6° прохолодніше, ніж у місті внизу. Будинок — це радше гарний великий особняк, ніж будинок, двоповерховий, з просторою верандою, що підтримується великими грецькими колонами, що тягнуться вздовж задньої та передньої частини кожного поверху. Нас п’ятеро вдома — полковник Пакенхем, A.G.; Полковник Ветеролл, Q.M.G.; майор Кліффорд — його помічник; стаѣхірург, доктор О'Флаерті; і себе. Кожна з нас має дуже велику спальню, гардеробну та ванну кімнату, вимощену мармуром. Ми всі разом, маємо великого кухаря та живемо у першокласному стилі. Наші власні витрати становлять;^300 на рік кожен, але оскільки моя зарплата та надбавки, включаючи мою полкову оплату тощо, становлять;^i300 на рік, ви побачите, що я в цілому не такий вже й поганий. Щоранку я спускаюся до свого кабінету у великому кріслі з чохлом, яке несе пара китайських кулі на двох довгих бамбуках; Ходити туди і назад щодня скоро звалило б мене. Це місце кишить китайцями, які є найбільш працьовитими, розумними, корисними людьми. Я не знаю, що б колонія могла робити без них. Вони значною мірою переоснастили мене, бо я втратив усі речі, які мав на борту «Транзиту», за винятком килимової сумки, повної речей. На щастя, я врятував одну бавовняну сорочку з лляним передом, яку я дав як викрійку китайському кравцю тут, і за;^3 лос. він виготовляє мені дюжину точно за зразком і однаково якісну, за яку я заплатив у Лондоні 6 фунтів стерлінгів, хоча бавовна й льон, мабуть, прийшли з Європи чи Америки.... — Завжди наш ніжний син, Фредк. Стівенсон.
До свого брата
Гонконг, 10 вересня. Мій дорогий Вільям, —... Ми не можемо зрозуміти, що з нами тут станеться, і радше очікуємо, що нас відкличуть. У нас тут достатньо військ, щоб захистити це місце під час відсутності експедиції до Кантону, за винятком 1400 морських піхотинців.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]