Частина 4

треба було почути дзюрчання води й освіжити очі, побачивши чистий струмок. Легка дивізія, кіннота і дві артилерійські батареї отаборилися на цій великій і красивій рівнині, а на півдорозі до одного з пагорбів є село Девна. Ми віддали шану генералу, який сказав нам, що очікує візиту Омара-паші, який проходитиме туди дорогою з Силистрії до Варни, щоб порадитися щодо майбутніх операцій з французькими та англійськими генералами. Близько другої години прибув турецький солдат, сповістивши про наближення Омара. Ми сіли на коней і помчали галопом назустріч йому. Невдовзі ми побачили, що одним із ярів петляють дві брички та ескадрон кінноти. Ми зустріли їх у маленькому хуторі на березі річки. Кавалькада була цікава; поштари до бріцків Омара були не схожі на мирного британського «Хорні», а озброєні до зубів водії артилерії. Омар-паша зайшов до одного з будинків, і там нас усіх йому представили. Це гарний красивий чоловік років п’ятдесяти восьми, із сивим волоссям, сивими вусами й коротко підстриженою бородою, круглою та добре сформованою головою та приємним виразом обличчя; його усмішка дуже приємна. Він має велику фігуру, струнку, дуже випрямлену та схожу на солдата, і має зріст близько 5 футів 9 дюймів. Омар-паша сказав нам, що росіяни були в усіх восьми відділах, що вони відступали від Калараша навпроти Сілістрії і майже всі пішли, що вони рухалися в напрямку Брайлова, щоб зайняти укріплену позицію на річці Серет, яка відділяє Валахію від Молдавії; ви побачите, що це найкоротша дорога в російську територію}^ Ми сказали йому, що останнім часом ми чули сильні чутки про перемир'я; він відповів: «Une miristice ne serait pas bonne, il faudra livrer une bataille d'abord — et aprks cela une miristice». Він сказав нам, що російська кіннота, про яку ми так багато чули, була надзвичайно перебільшена, що вона була дуже повільною і важко рухалася, і він додав: «Один з ваших полків подолав би чотири їхні полки»; він, очевидно, дуже легковажно ставився до цієї руки, і він добре вміє судити, оскільки в минулі дні сам звинуватив їх. Його супроводжував капітан Сіммонс у нашому інженерному корпусі, який зробив йому величезну службу в Силістрії, і є його правою рукою. (Лорд Реглан дуже високо відгукується про його заслуги.) Він сказав нам, що оборона Сілістрії була чудовою,|що турки билися на захоплення, але незважаючи на все це він не міг зрозуміти, чому росіяни не змогли її взяти, оскільки він сказав, що надбудова, де велася вся битва, була низьким вузьким бруствером з дуже маленьким ровом попереду, по якому міг переїхати кінь. Генерал Шільдіс, російський головний інженер, втратив ногу, а російський генерал дивізії та два бригадних генерали були вбиті; дезертири різко говорили про нещастя та хвороби в російській армії, і вони підрахували, що їхні втрати у вбитих, хворобах тощо становили 30 000 осіб. Напередодні розриву облоги росіяни вирішили, що армія відступить через загрозливу позицію Австрії. Але Австрія, сказав Омар-паша, ще не ввійшла в провінції. Після нашої наради Омар-паша перевірив наші війська, що отаборилися в долині, і ви ніколи не бачили, щоб люди були швидшими чи чистішими чи краще рухалися. Він кинувся в атаку кінноти й поїхав з ними, щоб побачити, якою швидкістю вони можуть рухатися. Зараз він у Варні і обговорює справи з лордом Регланом і маршалом Сент-Арно.... — Завжди твій ніжний син, Фредк. Стівенсон.