1854] ВІДНОСИНИ З ФРАНЦУЗАМИ 115
службі стрілецтва з цієї нагоди, що він видав загальний наказ щодо цього питання для своєї армії, вихваляючи дуже високо наших стрільців і тримаючи їхню поведінку як приклад для наслідування його власними військами. Це дасть вам уявлення про те, на якій основі ми стоїмо з французами, і про їхню думку про наші послуги. Клімат тут виявився, загалом, вдалим і поки що надзвичайно м’яким; у нас було багато дощу, але холоду мало або зовсім не було, і я сподіваюся, що ми будемо в Севастополі до початку холодів. Я живу в наметі з капітаном Фрейзером, одним із моїх підлеглих; інший, капітан Кокс, має намет окремо. Ми всі разом обідаємо в моєму наметі і снідаємо теж, сидячи навпочіпки, бо в нас немає ні стільців, ні столів. Ми з Фрейзером лягаємо вночі разом із ковдрою або водонепроникною ковдрою під нами та ковдрою поверх нас; ми рідко або ніколи не знімаємо одяг, будучи завжди готовими вийти, вночі чи вдень, у будь-який момент.
Леді Стівенсон
Перед Севастополем, 7 грудня 1854 р.
Моя дорога матусю, боюся, що лист, який я написав тобі після битви під Інкерманом, не дійшов до тебе так швидко, як мав би це зробити, бо я чую, що листи з певної причини протрималися тут на кілька днів, що, боюся, викликало багато непотрібного занепокоєння у всіх вас, а також у більшості людей в Англії. Однак на цей час ваша напруга вже давно закінчиться. Не було більш славетної перемоги. Втрати росіян тепер підраховуються понад 20 000 (хіба це не жахливо?), а втрати союзників — менше 4000. Відповідь, надіслана лорду Реглану, про кількість росіян, яку ми фактично поховали, становила 5200 і дивно. З тих пір фактично купи мертвих росіян були знайдені в місцях, надто відкритих для вогню ворожих батарей, щоб це було варте наших
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]