Частина 9

бути просто дитячою грою. Поставши на якір біля острова Данко на два-три дні, генерал і штаб вирушили до Хуана, безпосередньо навпроти Кантону, де річка має приблизно 300 ярдів завширшки, війська все ще залишалися на борту корабля. 29 числа генерал і штаб спустилися по річці за острів Купер, щоб проконтролювати висадку військ на світанку наступного ранку.... Була чудова місячна ніч, і після обіду весь персонал вийшов на берег, щоб подивитися, як інженери справляються з місцем висадки, і чи правильно розміщені аванпости, висаджені для їхнього захисту. Наступного ранку ми всі з нетерпінням чекали першого вогню з флоту, який, як було домовлено, повинен бомбардувати місто протягом двадцяти чотирьох годин. Це був момент великого хвилювання та інтересу, а також співчуття, очікування сигналу про це жахливе покарання для жалюгідного міста, оскільки кантонці зовсім не знали, що з ними трапиться. Невдовзі на всі боки полетіли снаряди й ракети, і незабаром місто завмерло. Настав час розпочати висадку військ, що було зроблено без будь-якої протидії. Однак, просуваючись углиб країни, приблизно на півмилі в напрямку форту Лін або Іст-форту, ворог намагався нас дратувати, кидаючи в нас ракети, стріляючи з кулаків тощо. Людей, які стріляли, майже ніколи не було видно, вони завжди добре ховалися серед численних могил, які буквально вкривали все околиці. Вони мають особливу конструкцію та створюють чудове прикриття для стрільців; єдине, що вказує на їхню присутність, це ракети та численні прапори, переважно білого кольору, якими вони продовжували розмахувати в виклик з-за кожного маленького височини, що дозволяло їм робити це безкарно. Тут почався наш перший маленький конфлікт. Французи наступали на цих хлопців в одному напрямку, тоді як мене послали керувати 59-м, щоб атакувати їх в іншому. Звісно, ​​їх незабаром відкинули, і 59-й зайняв один із хребтів, звільнених китайцями. Саме займаючи цю гряду, бідолаха на ім'я Гекетт, з 59-го, якого я дуже добре знав, A.D.C. Полковнику Грему, який командував 2-ю бригадою, було вбито. Бригадир відправив його назад на місце приземлення, і, проходячи повз кілька хатин, деякі сільські жителі крадькома збили його, коли він проходив повз їхні двері, і миттєво відрубали йому голову. (Кантонський уряд заплатив ціну за голову кожного з нас.) Ці жалюгідні тварини, однак, не помітили, що неподалік було двоє чи троє наших солдатів, які стали свідками всієї справи, підбігли й застрелили двох із них, а третього взяли в полон — ми повісили його на дереві вдень. Тепер ми перейшли до атаки форту Лін або Східного форту, який після того, як ми деякий час стріляли пострілами та виноградом, поки ми чекали, поки піднімуться драбини, був раптово евакуйований Бравсами, і французи та англійці кинулися туди. Тепер ми опинилися під вогнем стін міста, які мимоволі відкривалися на нас, і решту дня ми витратили на те, щоб розташувати наші війська на ніч і спостерігати за ворогом, який нас атакує, що нас усіх дуже розважало. Вони наступали, мов натовп, стріляючи ракетами й дзвінкими снарядами, махаючи прапорами й кричачи, а коли ми наблизились достатньо, кинули в них кілька снарядів, і вони розбіглися в усіх напрямках. Потім вони збиралися і наступали знову, дуже хоробрі на відстані; але коли вони підходили достатньо близько, щоб задовольнити свою честь, вони раптово зупинялися й перелякано дивилися навколо, доки ще один або два снаряди не розбудили їх. Деякі з хлопців були озброєні мечами та щитами, а луки та стріли були підібрані. Розташувавши застави, ми залягли на ніч і до світанку були напоготові, чекаючи світла, щоб дати штурм. Бойовики були відкинуті впритул до стін, щоб стримати вогонь, тоді як артилерія наступала над рисовими полями, щоб зламати стіни парапетів. Судно в річці продовжувало стріляти вдень і вночі до 9 ранку того дня, а коли воно припинилося, ми поставили драбини й пішли на ескалацію, а ворог тікав, як і з форту Лін.