Моя люба Мінні, — ^Яка маса листів, за яку я маю подякувати тобі та всім моїм сестрам; але ви знаєте, що я не відповів вам особисто, тому що моя мати так любить почути від мене сама, і більше ніж один лист до одного дому є поза моїми можливостями складання. Проте мої заборгованості стають такими жахливими, що я мушу раз порушити своє правління. Я не можу сказати напевно, скільки ще листів я можу датувати звідси, але я думаю, що чотири чи п’ять поштових листів можуть зробити свою роботу, і що кінець року, після дванадцятимісячної виснажливої роботи, виведе нас із цього. Як я буду радий, коли буду вільний! З будь-яким іншим народом у світі ми повинні були розлучитися ще місяць тому, але з огляду на принижену гордість китайців, їхню повільність і безглузду надію якимось чином викрутитися зі свого нинішнього становища через затримку, ми без потреби затримані в цій пекельній ямі. Всі інтереси китайців спрямовані на те, щоб якомога швидше від нас позбутися. Їхня торгівля припиняється, внаслідок чого їхні доходи страждають; звичайний рух у місті майже не живий, і значна більшість мешканців не повернеться до своїх домівок, доки ми не підемо; і все ж один місяць усунув би всі ці труднощі, бо вони
залишилося лише заплатити жалюгідний мільйон з чвертю і відновити колишні стосунки, які існували між нами. Таке існування справді стає марною тратою життя. Ми маємо тут Альберта Сміта. Я щойно обідав із ним, а він обідає зі мною післязавтра. Справді, здається, навряд чи варто приїжджати сюди лише на місяць. Я кидаю виклик йому побачити багато китайців у той час. Результати його спостережень будуть приблизно на одному рівні з результатами іноземця на пікніку місіс Лео Хантер, який збирався написати історію британських інституцій і звичаїв за рахунок двотижневого проживання в Англії. Чудово, моя дорога Мінні, як моє здоров’я тут вирізнялося... насправді я надто товстію.... Я написала мамі близько місяця тому, щоб купила мені мій Купальний хрест.... Я бачу, що вони дають вам один, про який я не знав, коли писав; Я думав, вони дали вам картонну, а ви самі купили правильну. Якщо це дійде до вас вчасно, моліться, щоб вона не купила один, і якщо він уже куплений, подивіться, чи можете ви обміняти його на щось інше. Це найганебніша каракуля, але я пишу в темряві й боюся нудного, дурного листа, але я хотів лише трохи побалакати. Тепер я маю одягнутися, щоб піти зустрітися з єпископом Вікторії за вечерею.... — Твій ласкавий брат, Фредк. Стівенсон.
До своєї сестри
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]