Моя люба Мінні, я ганебно недбало ставився до всіх твоїх численних листів і, на жаль, був бездіяльним, але зміна нашого табору з висот униз до Балаклави була такою приємною, погода такою чудовою, а краєвид таким приємним, що всі ми віддалися цьому насолоді й стали зовсім ледачими. Вам би хотілося хоч трохи зазирнути в це гарне місце, дивлячись, як і ми, з нашої височини на дивовижну маленьку гавань, яка повністю не має виходу до моря, і виглядає так, ніби вона не вміщує дюжини рибальських човнів, але містить найкращий флот торговельних суден, який коли-небудь збирався разом. Потім між ним і морем є ще один високий пагорб, вкритий руїнами старого генуезького форту, а за ним одна з найкрасивіших заток у світі, оточена скелями висотою 1500 футів. Захід сонця тут чудовий, а світло, що падає на ці скелі, за красою не поступається всьому, що я бачив у Швейцарії. Цікаво спостерігати за такими прекрасними краєвидами без жодного дерева, яке б їх прикрасило, але там не видно жодного, хоча наш огляд простягається на 12 або 14 миль, а пагорби вкриті лише чагарниками. Облога Трої зараз поновилася, але я не можу виявити, що ми робимо якийсь великий прогрес. Я впевнений, що це місце ніколи не впаде, якщо ми не ввійдемо в країну, не воюємо з армією назовні й не проженемо їх, а потім, інвестуючи обидві сторони гавані, зменшимо місто, перекривши всі постачання. Тим часом цілком можливо, що мир може настати, і я справді думаю, що це було б найкращим вирішенням наших труднощів, і до того часу, коли ви це отримаєте, результати Віденського конгресу вам будуть відомі. Ви
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]