Мій любий Вільяме, я їду звідси наприкінці цього місяця, мабуть, 31-го. По дорозі додому я відчуваю велику спокусу взяти Палестину, оскільки містер Кук, туристичний менеджер, зробив мені дуже ліберальну та гостинну пропозицію, яка попросила мене та доктора медичних наук. бути його гостями, якщо я туди приїду, хоча він сам не буде присутній, і доручив своєму агенту вжити всіх можливих заходів для мого комфорту та зручності. Це було б без жодних витрат для мене. Однак на цьому шляху є труднощі. По-перше, дуже сумнівно, чи можна приземлитися в Яффі в цю пору року через вітер; тоді сезон дуже несприятливий для подорожей Святою Землею через проливні дощі. Проте я побачу. Перспектива цієї невеликої подорожі надто спокуслива, щоб поспішати на неї. Тим часом я буду тут зайнятий прощальними обідами. Англійська та іноземна спільноти дадуть мені один наступного понеділка, коли будуть присутні близько 250 осіб, включаючи, як я розумію, міністрів Його Святості та різних генеральних консулів. Велика справа, що тягне за собою — жах із жахів — промову. 24-го співробітники дають мені обід — ще одна промова; а 29-го хедив дає мені вечерю, де було присутніх приблизно 60 чи 70 осіб, коли, цілком ймовірно, мені доведеться зробити кілька незв’язних зауважень французькою. Я не буду шкодувати, коли все закінчиться. Ви навіть не уявляєте, яку доброзичливість і добрі почуття виявляють до мене з усіх боків англійці, місцеві жителі та іноземці. Я хотів би, щоб ви могли це побачити. Я відчуваю, що вони дуже шкодують, що я їду. Я впевнений, що ви не подумаєте, що я говорю це з пихатості чи заради
будь-яка інша причина, крім тієї, що я знаю, це принесе вам задоволення. Наша епідемія лихоманки повністю зникла, і почалася підбадьорлива зимова погода, все ще з чарівним блакитним небом, яке рідко, дуже рідко залишає нас. Зізнаюся, коли я покину Єгипет, я заберу з собою багато жалю і приємних спогадів.
До своєї сестри
Каїр, 26 грудня 1887 року.
Моя люба Мінні, — я вирушаю звідси 31-го і вирушаю до Марселя 2-го січня. Я можу залишитися в Парижі на день-два, але це сумнівно. Якщо ні, я повинен бути з вами до понеділка, 9-го. Газета, що додається, містить розповідь про вечерю минулого понеділка. На листівці, що додається, є список гостей, і я скажу вам, хто вони, коли ми зустрінемося. Я також надсилаю тобі правильну копію телеграми містера Стенгоупа, яка не була точно повідомлена:
«Від військового міністра до сера Е. Берінга. — Я радий почути, що ви віддаєте честь серу Ф. Стівенсону після його відставки з командування в Єгипті. Його заслуги були відзначені помітними здібностями та успіхом, і я маю дозвіл Її Величності додати, що вони були високо оцінені королевою».
До свого брата
Каїр, 26 грудня 1887 року.