Гонконг, 29 жовтня 1859 р. — Відколи я писав останнього разу
не відбулося жодних змін у наших стосунках із Небожителями, які, як я приходжу до висновку, закріплюються за своєю гордістю та впертістю і, можливо, зміцнюються діями, які легше подолати.... На даний момент я повністю позбавився від усіх симптомів переміжної лихоманки, і протягом останніх шести тижнів у мене не було нападів, тож я сподіваюся, що в будь-якому випадку позбудуся від неї до весни, хоча, мабуть, було б занадто очікувати, що я повністю позбудуся її, доки я залишаюся в Китаї. Я знову залишився в Гонконзі на кілька днів і вчора ввечері обідав з адміралом Хоупом, який, очевидно, цілком одужав від ран і дуже хоче знову атакувати форти Пейхо.... Мені мало про що писати, і ця записка лише для того, щоб сказати вам, що я живий і здоровий....
Кантон, 13 грудня 1859 р. —... Зв'язок між генералом і його штабом, швидше за все, буде розірвано; він не повинен командувати силами, що йдуть на північ.... Отримавши пропозицію командувати в Кантоні, поки тривають операції на Півночі, він вирішив надіслати заяву про відставку, яка, я думаю, буде відправлена додому цією поштою. Я не можу сказати вам, яке полегшення приносить навіть ця перспектива. Реалізація цього буде ще приємнішою; пробудження від жахливого кошмару або Синдбад, який надовго звільнився від інкуба огидного старого, який так довго сидів би на його плечах, дасть вам деяке уявлення про полегшення, яке ми всі незабаром відчуємо. Тепер це скоро закінчиться, слава небесам! і тоді я буду тільки сподіватися, що моя пам’ять не зможе відновити всі ті прикрощі й образи, яким мене змусило підкоритися почуття обов’язку. Минулої суботи я здійснив чарівну невелику подорож до міста під назвою Фат-шан, приблизно за 15 миль, у тендері Адмірала. Наш новий прихід. Був там адмірал Джонс, знайомство з яким я відновив, знаючи його, коли був на «Принцесі Роял», яка привезла наш батальйон додому з Криму. Нас було близько двадцяти.