Мій любий Ріверс, — Кілька рядків належать тобі, оскільки ти (незалежно від інших міркувань) першопричина мого перебування там, де я є. Як би ви насолоджувалися та оцінили все, що я бачив! Я не думаю, що я був щасливішим у своєму житті, ніж протягом усієї нашої подорожі сюди. Весь час це був один безперервний потік хвилювання. Дотик до Коруньї, островів Кабо-де-Верде, Кейп-де-Банка і, нарешті, Сінгапуру, окрім різноманітних місць, які ми бачили, приніс мені найбільше задоволення та дав мені краще розуміння цих різних країн, людей тощо, ніж читання вдома всіх книжок з географії та подорожей, які будь-коли були написані. Ви, звичайно, чули задовго до цього про завершення драми «Транзит», або, як її називали солдати, «Випадок». Але я так втомився повторювати одну й ту саму історію, що якщо ви бажаєте почути подробиці аварії, я мушу направити вас до листа, який я написав вашому дядькові Вільяму останньою поштою, а цим — вашій тітці Мінні. Я лише додам, що наше розбиття було справжньою знахідкою; якби ми поїхали до Китаю і зустрілися з
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]