З нарису маслом леді Мунро.
ЩАСЛИВИЙ ВОЇН
«Чиї високі зусилля є внутрішнім світлом, що робить шлях перед ним завжди яскравим».
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ВДОМА І НА ПОЛІ БОЮ
Джозеф Стівенсон
1713 рік є найдавнішою датою, яку можна точно зафіксувати в будь-якому звіті про цю родину Стефенсонов. Того року в Камберленді, як вважають у Карлайлі, народився Джозеф Стівенсон. Мабуть, він був із доброї сім’ї, оскільки на його надгробку в Кенсінгтонському церковному дворі його записали як «армігера». Він, здається, повністю розірвав стосунки, коли приїхав до Лондона, і про них нічого не відомо, а також про його особисту історію. Існує сімейна традиція, що він утік з дому, щоб приїхати до Лондона, але де був той дім і чому він звідти втік, його онуки не мали жодного уявлення. Єдині факти, які можна перевірити, це те, що він став президентом ради Green Cloth (попередника ради робіт) і одружився з Джейн Кліффорд, від якої він мав трьох синів і чотирьох дочок. Він помер у літніх апартаментах, які займав у Кенсінгтонському палаці. Квартири продовжували займати його вдова та його дочки до смерті останнього, хто вижив, у 1853 році. Жодна з дочок не виходила заміж, як і молодший син. Старший син, Джон, одружився з донькою п'ятого віконта Молсворта і залишив одного сина, Ернеста, який одружився з Фредерікою Беван, але помер без потомства. Другий син, Бенджамін Чарльз, народився в 1766 році.
Після його смерті його друг містер Маркленд написав про нього таку чудову розповідь для журналу «Джентльменс», що найкраще буде процитувати її повністю. Це дає все, що нинішнє покоління знає про його життя та звички, оскільки його смерть сталася, коли його старшому онуку, який зараз вижив, було лише вісім років, а всі наступні покоління вже мертві.
Gentleman's Magazine,"
10 червня. — У Болтон-Роу, Пікаділлі, у віці 73 років, генерал-майор сер Бенджамін Чарльз Стефенсон, G.C.H., один із комісарів лісів і лісів.
Цей джентльмен вступив на ганноверську службу в травні 1788 року в якості другого лейтенанта 9-го полку легких драгунів, а в 1796 році він приєднався до англійської армії як корнет і ад’ютант 3-го драгунського гвардійського полку. Під час служби він брав участь у битві при Фамарсі та в облозі Валансьєна, окрім кількох інших дій і сутичок, в одному від якого він був дуже важко поранений снарядом, а його коня підстрелили під ним.
У 1803 році його призначили заступником судді-адвоката Південно-Західного округу, а через два роки містер Пітт призначив його наступником полковника Беквіта на посаді уповноваженого з розслідування державних витрат військового департаменту.