Моя дорога матусю, я сподіваюся, що ти не стривожилась новиною про транзит, бо ми всі в безпеці та здорові. Ми вдарилися по скелі о 9:30 ранку в протоці Банка, на S.E. Суматра, у п’ятницю вранці Лот Джулі, приблизно в 3 милях від берега, і в 15 на північ від Мінто, міста на узбережжі острова Банка. Був чудовий ранок, море абсолютно спокійне, і ми всі вешталися під тентом, дивлячись на прекрасний острів, повз який ми проходили, коли раптом ми відчули три важкі удари, і корабель зупинився. Ми були на скелі завглибшки в три сажні, хоча судячи з глибини корми, було дев’ять сажнів, а навколо корабля — шість. Вона відразу ж наповнилася, приблизно за півгодини вода повністю покрила двигуни та нижню десантну палубу, оскільки вона швидко вдарила посередині корабля біля двигунів. Усі човни були негайно спущені й наповнені військами, яких ми рушили з усією швидкістю, не даючи їм часу одягнутися, так що вони здебільшого на березі без взуття та панчіх і без них.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
одношерстний. Кілька вогнів, амуніцію та кілька склянок з водою поспішили в човни, а потім відштовхнули. Зараз ми в безпеці на березі, неймовірно насолоджуємося, очікуючи, що через кілька днів нас пришлють із Сінгапуру. Офіцер, який везе це до Сінгапуру, чекає, тому я мушу неохоче закінчити свою розповідь і підписати себе «наш ніжний син,
Фредк. Стівенсон.
До свого брата
Острів Банка, 18 липня 1857 р.