Він отримав звання K.C.B., а після битви під Гініссом отримав звання G.C.B. Він також отримав Єгипетську медаль, бронзову зірку Хедіва та великий хрест Меджідіє. Ще одну дуже характерну історію розповідає полковник Роміллі. Султан хотів нагородити його Великим кордоном Османії, і знаки відмінності були фактично вручені хедивом; але сер Фредерік відмовився прийняти їх, не отримавши дозволу, про який він ніколи не запитував би 1
Він також отримав листа від герцога Кембриджського:
«Мій дорогий Стівенсоне, — бажаючи вам усіх компліментів у цьому сезоні в цей перший рік, я радію можливості привітати вас із великим успіхом, якого ви досягли на Нілі, і вашою тріумфальною поразкою над махдистами, з втратою для них списів, прапорів і зброї, крім важкої бійні, і з порівняно невеликими втратами для ваших власних військ.
«Скромність, з якою ви віддаєте повну справедливість Ґренфеллу та Батлеру, є заслугою вашого серця та нашого високого почуття честі; але, хоча це може бути так, як ви заявляєте, я дякую вам за чудовий спосіб, у який операція була проведена та доведена до успішного результату... — З повагою,
З іншого боку, згадуючи про вдячність за його заслуги, неможливо оминути той чудовий факт, що за битву при Гінісі не було вручено застібок. Існують листи з Військового відомства до сера Фредеріка, які показують, що не тільки на думку тих, хто має там владу, але й на думку самого герцога Кембриджського, ця участь вважалася надто дріб’язковою, «просто питанням форпостів», щоб бути такою шаною. Отже, коли в палаті було поставлено питання, Кемпбелл Беннерман дав дивне пояснення, що застібка не була зроблена через те, що жертви були такими невеликими. «Важливо певною мірою враховувати гостроту бойових дій».
Проте, оскільки фактичні бої були незначними щодо кількості вбитих і поранених військ (лише дев’ять перших і тридцять шість останніх з британського боку), це все ж була найважливіша та вирішальна акція, дервішів було повністю розгромлено та переслідувано протягом п’ятдесяти миль. Це було в той час, коли будь-яка зміна могла мати масштабні та катастрофічні наслідки, заохочуючи фанатичних прихильників Махді.
Чудову організацію експедиції з її бездоганним успіхом і невеликими втратами, можна було б подумати, було б особливо помічено, замість того, щоб відмовляти в звичайній честі, наданій таким діям, коли кожна людина, яка допомогла досягти гарного результату, може вказати на свою ручку і сказати: «Я теж був там».
Звичайно, ніхто ніколи не чув, щоб сер Фредерік згадував про це, — все, що він казав про битву при Гінісі.
полягала в тому, що весь успіх був заслугою генерала Ґренфелла, але він відчував упущення заради своїх людей.