з тим фактом, поки про це не повідомили ув'язнені, взяті під час дії. Війська привезли на возах і екіпажах усіх видів з одним, дехто каже, двома, з королівських ерцгерцогів. У неділю вранці, 5 числа, ці свіжі війська, складені ворогом, який уже знаходився в нашому тилу, становили від сорока до п’ятдесяти тисяч, з кількома дуже важкими польовими частинами, атакували нашу праву, найслабшу частину нашої позиції, і протягом трьох годин цій величезній силі протистояла наша 2-га дивізія, приблизно 2000 чоловік, підтримана Бригадою гвардійців, приблизно 1000 чоловік. Ці 3000 чоловік були підкріплені вранці ще приблизно 3000, приблизно до пів на одинадцяту, коли французи підійшли, по полку за раз, поки наші об’єднані сили не досягли приблизно 15 000 щонайбільше; стрілянина не припинялася аж до темряви, і страшнішого дня, ймовірно, ніколи не було. Ворог нарешті був відкинутий і повністю розгромлений. Їхні втрати оцінюються приблизно в 12 тисяч убитими, пораненими та полоненими. Наші втрати — близько 90 офіцерів убитими і пораненими і 2000 чоловік теж. На нашій Бригаді знову припав головний тягар, і їхні втрати (включаючи вищесказане) становлять 13 офіцерів убитими, 17 пораненими та близько 560 чоловік убитими та пораненими. Неможливо перебільшити благородну манеру, з якою поводилися наші війська, — кількість залучених слів промовить красномовніше, ніж я можу. Сама битва була настільки заплутаною, що будь-який опис у цій короткій замітці був би майже неможливим. Я написав це головним чином, щоб повідомити вам, що я в безпеці і здоровий, хоча мене двічі вдарили, і моя втеча була дуже милостивою. Одна кулька влучила в зірчасту застібку, що застібала мій плащ, розбила її і так само зламала латунний ґудзик на моєму червоному пальті, який, на щастя, знаходився прямо під застібкою, яка останньою була зігнута так, що порвала пальто й трохи поранила груди. Інша куля вдарилася в мої сталеві піхви і вм’яла їх, утворивши синяк на зовнішній стороні мого стегна, куди він інакше, мабуть, увійшов. Тим часом облога триває не так добре, як хотілося б. Це підкріплення ворога дуже сильно вплине на його прихильність і буде дуже ускладнювати наші рухи. Проте я сподіваюся, що мої наступні розповіді будуть більш радісними, тому що, хоча я зараз розповідаю вам про найславетнішу перемогу, вона була дуже сумною та не приводила для радості.... — Завжди твій ніжний син,
Фредк. Стівенсон.
Його племінниці, Кетрін Вілсон (пізніше баронн де Моадре)
Перед Севастополем 12 листопада 1854 р.