«Не лише ми, англійці, любили його. Усі любили його. Злісний маленький Босфор не мав чого сказати проти нього. Він завжди був un parfait gentilhonime. Ми влаштували йому вечерю днями. Двісті сиділи, і приблизно половина були іноземцями. Він був політичним чинником найвищої цінності, прагнучи більше, ніж усе, що ми зробили в Каїрі, щоб віддати честь англійському імені. Хіба це не те, чим можна пишатися, Якось не чекаєш від старого холостяка, який звик до гвардійського клубу та до модного життя в Лондоні, простоти, чистоти й безкорисливої доброти серця, а також непохитного інтересу до лондонського життя О, будьте ласкаві до нього, мої земляки, коли він повернеться додому, можливо, він уже занадто старий.
«О справедливий і вірний лицарю Божий, їдь верхи, нагорода близько».
Так би сказали багато хто в Каїрі, а також ваші справді,
"Англо-єгипетський. "Каїр, Новий рік."
Повернувшись з Єгипту, сер Фредерік оселився у своєму будинку в Лондоні і продовжував займати той самий будинок до самої смерті. Старша з його незаміжніх сестер, відома багатьом за межами її власної родини як «тітка Мінні», і до якої так багато його листів адресовано, була на той час у похилому віці, народившись у 1808 році, і це радше
Жалюгідна обставина, що тепер вона вперше здійснила мрію про своє життя — вести дім для свого улюбленого наймолодшого брата. Їй мало бути дев’яносто років, і навіть тоді вона була гарною та вишуканою старенькою.
Сер Фредерік завжди виявляв неабиякий інтерес до єгипетських справ; і не тільки політичні та військові перспективи країни займали його думку після того, як він покинув Єгипет, оскільки її історичні та мистецькі умови були постійним джерелом задоволення, тому він з передчуттям великої насолоди прийняв запрошення від лорда та леді Вантедж приєднатися до них у візиті туди в 1897 році. Візит мав великий успіх, і те, як його прийняли після майже десяти років відсутності, зворушило його. глибоко.