Кожної зими влаштовувалися танці та театральні вистави, господиня дому мала чудового таланта до розваг. Єдиний син і старший був наділений багатьма дарами, які допомогли забезпечити ці виступи вищого рівня, ніж це часто буває. Він мав готове перо, і коли молодий клерк у казначействі написав слова для першого музичного етюду композитора Фредеріка Клея, тоді також клерка в казначействі та друга на все життя. «Ледні підмайстри» була першою з трьох оперет, написаних цими двома молодими людьми, і вона була виконана ними та їхніми друзями у вітальнях на Болтон Роу, 12. Свого часу його сестри зайнялися акторською майстерністю, і успіхом, якого вони досягли, вони багато в чому завдячували порадам і допомозі свого брата. Їм, однак, ніколи не дозволялося діяти поза домом, тому їхньому ентузіазму була запропонована корисна, хоча на той час провокаційна перевірка.
Чарлі Стівенсон зробив собі ім’я разом із Клементом Скоттом під псевдонімами Болтон Роу та Севіл Роу у постановці трьох французьких п’єс — «Небезпека», «Дипломатія» та «Імпульс» — і написав слова для «Дороті та Дори» Альфреда Сельє.
У 1862 році мій батько став головою
Управління внутрішніх доходів і зберіг цю посаду до свого відходу з громадського життя в 1877 році. Раніше він отримав у 1871 році K.C.B.
Про надання цієї честі йому було оголошено в приватному листі від містера Гладстона:
"Приватний.
«II Carlton House Terrace, 24 жовтня 1871 року.
«Шановний містере Стівенсон, — у мене є нагода, яку я буду дуже радий отримати від вашого дозволу, щоб порекомендувати ваше ім’я Її Величності для Цивільного K.C.B.
«В. Е. Гладстон».
Протокол Казначейства від 2 липня 1877 року, в якому повідомлялося про його відставку, був таким:
Перший лорд казначейства та канцлер казначейства доводять до відома Правління лист сера Вільяма Стівенсона, K.C.B., від 9-го ult., у якому повідомляється про його відставку з посади комісара та голови Управління внутрішніх доходів і з проханням рекомендувати йому пенсію, на яку він може отримати право на пенсію за його послуги. Сер Вільям Стівенсон завершив понад п’ятдесят років на державній службі, і протягом цього тривалого періоду заслужено користувався репутацією одного з найцінніших і найефективніших членів видатного органу, до якого він належав і честь якого він зробив так багато, щоб захистити його.
«Як головний офіцер казначейства протягом багатьох років, а останнім часом як голова правління податкової служби, він надав найважливіші послуги державі та завоював довіру, повагу та повагу всіх, хто спілкувався з ним. Його втрату слід глибоко пережити,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]