25 квітня 1884 року лорд Гартінгтон написав йому, бажаючи доповісти «про заходи, які можуть знадобитися для допомоги (або усунення) генерала Гордона в Хартумі». Лорд Гартінгтон досить детально розглядає питання про альтернативні заходи, які може знадобитися вжити, і додає: «Я мушу привітати вас із дуже ефективною організацією експедиції Суакіна та з повним військовим успіхом, якого вона досягла». У тому ж листі він каже: «Мені здається, що, на думку багатьох тут, лорд Уолслі недооцінив труднощі Нільського шляху, дуже покладаючись на досвід експедиції на Червоній річці за інших умов. Здається, весь попередній досвід вказує на шлях Суакіна».
Герцог Кембриджський також написав про це 5 серпня: «Інструкції, надіслані в дуже загальних рисах. Загальне керівництво буде залишено на ваш розсуд, якщо ви зможете запропонувати, як виконати цю делікатну та важку операцію»; і 14 серпня: «Ви отримаєте офіційну депешу від Державного секретаря з усіма необхідними вказівками. Мені приємно думати, що всю цю важку операцію планується проводити під вашими вказівками».
Після цього, мабуть, було чимось шоковано отримати листа від лорда Гартінгтона, датованого 29 серпня, лише на чотири дні пізніше цитованого вище, у якому пояснювалося, що командування експедицією буде відібрано з рук сера Фредеріка. Що найбільше відчував сер Фредерік, це те, що він вважав браком довіри до нього, вираженим у словах: «Я також вважав, що було несправедливо по відношенню до вас і до ваших співробітників вимагати від вас взяти на себе відповідальність за виконання плану, деталі якого вам, можливо, недостатньо пояснили, але в якому ви, очевидно, не довіряли».
Сер Фредерік відповів коротко:
«Я прошу підтвердити ваш лист від 29-го числа, який надійшов до мене цією поштою, і я попрошу вашого дозволу відповісти на нього пізніше. Мета мого сьогоднішнього письмового звернення — подякувати вам за люб’язність і уважність, з якою ви були досить добрими, щоб передати мені рішення уряду Його Величства щодо моєї відставки, рішення, яке, яким би болісним воно не було для моїх почуттів, всі події були пом'якшені дуже добрим тоном листа вашої світлості».
Через тиждень він знову пише:
«Починаючи з дати мого останнього листа, лорд Уолслі говорив і писав зі мною на тему мого теперішнього становища в Єгипті. Результатом нашої розмови стало те, що я повідомив йому, що він може покладатися на мене в тому, що я надаю йому всю підтримку та допомогу в моєму порошку, і що якщо я залишуся
ДОВІЛЬНИЙ, АЛЕ УСПІШНИЙ 41
на даний момент він міг би стати в нагоді, я зроблю це, якщо можу бути корисним під час його перебування в Єгипті чи Судані».