щодня ретельно оглядає кожен район. Кожного вечора о десятій вони приносили свої звіти до нього додому. Будь-які санітарні заходи були вжиті завдяки його мудрим домовленостям. Холера покинула нас, і через кілька місяців після того, як звістка про поразку та бійню Хікса пройшла серед нас, як блискавка. Потім вийшов Гордон і пішов далі на південь — непохитний, серйозний, але веселий. Потім ми почули, як його охопили, і подумали, що Англія не дозволить йому померти там, у Хартумі. Ми не могли собі уявити, що наші лідери думали б більше про деталі перерозподілу місць, ніж про національну честь і нашого героя в Судані, генерал Стівенсон вважав, як і кожна мисляча людина в Єгипті, що дорога до Хартума лежить через Червоне море та Суакін. Військове відомство найкраще знає, як часто він писав їм, як наполегливо наполягав і благав спорядити експедицію. Він захищав шлях Суакіна, але коли перевагу віддали маршруту долини Нілу, а лорда Волслі — чоловіка, набагато молодшого за нього — було послано взяти на себе команду над його головою, хто коли-небудь чув, як він бурчить або гальмує одну годину в його зусиллях згладити шлях лорда Волслі? Потім почалися гарячі бої — Абу-Клеа й Кірбекан у долині Нілу, Тамаї й Теб на узбережжі Червоного моря, — і Каїр був сповнений стривожених маленьких дружин зі своїми чоловіками на фронті. Вони не скоро забудуть, як люб’язно він ходив між ними, як підбадьорював їх і бачив, що вони мають останню інформацію. Незважаючи на те, що він був милим і співчутливим, генерал Стівенсон умів бути суворим і суворим. Коли була окупаційна армія з такою суворою дисципліною? Коли до когось приставали чи ображали, що він не бачив їх виправлення?
«І так минали роки, і ми всі знали і любили нашого генерала в його власному гостинному домі, на наших спортивних змаганнях і змаганнях, на кожному товариському зібранні, біля могили, коли один за одним із нас йшли на спочинок, з благоговійно схиленою білою головою в нашій церкві.
по неділях. Він прийшов до нас у віці, коли більшість чоловіків думає про свій домашній комфорт. Коли влітку стало жарко, ми поїхали в Європу; але не так генерал Стівенсон. Чотири роки він не був на службі жодного дня, а минулого літа поїхав додому лише тому, що того вимагало здоров’я.