«Це підвищення змусило відмовитися від свого штабного призначення, і він знову приєднався до свого батальйону, командуючи легкою — званою лівоѣланговою — ротою, з якою він був присутній на Альмі, в Інкермані та в облозі Севастополя. Вранці битви під Інкерманом підполковник Стефенсон був зі своєю ротою на пікеті; коли бій вирував деякий час, йому було наказано: Перш ніж він увійшов у зону бойових дій, Стефенсон, не вагаючись, пішов на цю колону, вражену сміливістю ворога, і здійснив стратегічний рух у тил... Росію він згадував у депешах і отримав такі нагороди: кримську медаль C.B. з чотирма застібками, турецьку медаль «Лицар Почесного легіону» та орден «Меджидіє» 4-го ступеня».
Листи з Криму з надзвичайною чіткістю розповідають про той час і є своєрідно характерними для письменника. Зараз вони публікуються не з метою додати сторінку в історію, а лише для того, щоб допомогти окреслити характер Фредеріка Стефенсона. Тільки від інших ми збираємо будь-які подробиці особистої поведінки, і всюди, де його ім’я згадується, це відбувається з любов’ю та повагою; але в кожному рядку листів очевидний чоловічий характер, самоконтроль і повага до інших будучи скрізь помітним. Мені дозволено процитувати зі спогадів лорда Вантеджа його слова в листі з Криму, написаному, коли він був капітаном Робертом Ліндсеєм. Він каже: «Генерал призначив полковника Стівенсона військовим секретарем. Бен Стівенсон — у моєму полку, і він найкращий хлопець у світі. Я дуже поважаю і люблю його. Генерал не знав про нього нічого, окрім репутації, тому це призначення було для нього дуже лестивим». Це було написано в перші дні дружби, яка ставала все міцнішою та глибшою, і була обірвана лише смертю лорда Вантеджа в 1900 році.
Про цю дружбу леді Вантедж написала таке тепле свідчення: «Близькі стосунки між моїм чоловіком і генералом [Фредеріком Стівенсоном] походять із кримських часів. Вони були в одному полку, і хоча генерал був на багато, я думаю, на десять, років старший за нього, однак схожість у характерах, стандартах поведінки та поглядах на життя об’єднала їх і заклала основу дружби на все життя, яка з роками зростала, і я мав привілей розділити цю дружбу».
3 Стосовно цієї посади військового секретаря генерала Сімпсона, посади, яку йому не судилося зайняти, цікавим буде лист від Фредеріка Гамільтона (пізніше — генерал сера Фредеріка Гамільтона, K.C.B.), написаний братові Фредеріка Стівенсона.