Тауер у своєму дивовижному парадному костюмі. Знову на його власне прохання в некролог було вставлено «Без квітів», але це було марно; люди якось виражали свої почуття, і хоча не половину надісланих вінків можна було використати, був зроблений особливий вибір, і все виглядало дуже яскраво та красиво.
І 15 березня 1911 року, коли він помер на землі, ми стояли біля могили одного з найулюбленіших чоловіків, яких коли-небудь бачив світ.
Багато листів та інших виразів прихильності та поваги було отримано на всі руки, а в полкових наказах шотландської гвардії від 11 березня 1911 року, коли було оголошено про його смерть, є слова: «До кінця його любов, ентузіазм і інтерес до всіх чинів його старого полку були підтримані, і ніхто ніколи не мав вищих ідеалів і не подавав благороднішого прикладу для наслідування всім чинам».
За деякий час до смерті сера Фредеріка лорд Уолслі написав про нього: «Більш відданий і галантний солдат, більш досконалий джентльмен або кращий хлопець ніколи не дихав».
Приємно усвідомлювати, що будь-яка різка нота, яка могла виникнути між цими двома чоловіками, була повністю приведена в гармонію до того, як настав кінець. У червні 1909 року сер Фредерік написав леді Вантедж:
«Дуже дякую, що повідомили мені про результати вашого візиту до лорда Волслі, а також за те, що ви розповіли мені про дружні зауваження, які він зробив від мого імені, і це було дуже приємно прочитати. Він зробив дуже грандіозну та видатну кар’єру, піднявшись без допомоги будь-якого патронату та виключно власними заслугами, від скромної посади підлеглого до високої та почесної посади Головнокомандувача. Якщо він зараз страждає від наслідків сильного напруження енергії та перенапруженої мозкової сили, вони є жертвою, яку він приносить своїй країні заради виконання свого обов’язку перед нею.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
У приватному листі лорд Кромер згадував про «спокійне, корисне, але помітно непомітне життя Стівенсона», а також сказав: «Сер Фредерік Стівенсон був одним із найкращих персонажів, яких я коли-небудь знав». У відповідь на прохання використати тут лист, написаний до Times. Лорд Кромер каже: «Я буду дуже радий, якщо все, що я сказав, сприятиме збереженню пам’яті про нього».
Я вважаю, що цей лист гідно завершить ці мемуари.
З «Таймс» за понеділок, 2 березня 1911 р. «Покійний сер Ф. Стівенсон
«Редактору Times.