«Прийом, наданий йому всіма владою, повинен був зігріти його серце і справді зігрівав його, оскільки його спонтанність — виявлення прихильності з боку тих, хто його особисто знав, і визнання його минулої роботи на користь країни з боку тих, хто нещодавно прибув — було схоже на заключне амінь у відданому житті».
Під час подорожі вгору по Нілу не обійшлося без певних можливостей нападу місцевих племен на берегах, і на борту був сильний військовий ескорт. Після повернення до Англії лорд Вантедж написав листа до газети Times, звернувши увагу на стан справи, і його заяви поставив під сумнів лорд Фаррер, який здійснив подібну подорож на початку року. Це викликало репліку сера Фредеріка, який 7 квітня 1898 року написав:
«Редактору Times.
«Сер, — з посиланням на нещодавню кореспонденцію, яка з’явилася в «Таймс» про просування Судану, я хотів би підтримати кожне слово, що міститься в чудовому листі лорда Вантеджа щодо теперішньої незахищеності єгипетської території. Твердження в цьому листі, процитоване лордом Фаррером, абсолютно правильне, і оскільки я сам був на Нілі між Ассуаном і Ваді-Хайфою в той час, коли небезпечний стан Верхнього Нілу, як зазначено, Господь Вантедж існував, я можу ручатися, що це було.
«Лорд Фаррер у своїх коментарях до цього листа посилається на свій власний досвід між 12 і 19 січня; але дати іноді вводять в оману, і це сталося в даному випадку. До останньої дати мандрівникам, безсумнівно, дозволялося продовжувати подорож між Ассуаном і Ваді-Хайфою, але пізніше до цієї дати, і внаслідок збору сил дервішів, і їхнього просування аж до Саррас, береги Верхнього Нілу вважалися військовою владою настільки небезпечними, що мандрівникам було заборонено просуватися за межі Філ, обмеження, яке залишалося в силі, доки намічені пересування дервішів не були більш чітко з'ясовані.
'* Тепер, сер, ми маємо мати справу не лише з цим інцидентом, розглядаючи незахищеність єгипетської території; цей стан небезпеки став хронічним відтоді, як Єгипет покинув Судан за підбурюванням Англії.
«Мета, яку мав на увазі покійний Махді, яка ніколи не виходила з його голови і яка була увічнена так СЕР F. C. A. STEPHENSON
його наступником, теперішнім так званим Халіфою, було не що інше, як підкорення Єгипту. Це було доведено маніфестами, які часто видавав покійний Махді, підбурюючи своїх послідовників до захоплення Каїра. Можливо, ці маніфести вирвалися з пам’яті деяких ваших читачів, але вони абсолютно свіжі в моїй.