Молодший брат любив суспільство і був безмежним улюбленцем. Йому було байдуже, в якому суспільстві він перебував. Йому не було чого приховувати і нічого змінювати у своїй поведінці, і тому він був досить несвідомим. Безсумнівно, це надавало йому особливої чарівності в манері, яка приваблювала всіх, з ким він говорив, ще до того, як вони мали можливість судити про його справжній характер. По суті, він був правдивим і відчував доброту, яку так легко висловлював. Не те, щоб він був добрий до всіх без розбору. Він міг бути суворим суддею, і підлість чи неправда зустрічалися з його рук. У певному сенсі його легко нав’язати, оскільки він не підозрював і дуже повільно думав про зло. Але він був набагато точнішим спостерігачем людської природи, ніж могли б подумати звичайні глядачі. Хтось, хто близько знав його протягом багатьох років і був поруч із ним у найважливіший період його життя, дуже проникливо написав: «Все ж він цілком усвідомлював власні переваги, і, невиправдано принижуючи власну думку, він оцінював яскравіші та голосно висловлювані погляди інших набагато меншою ціною, ніж вони могли коли-небудь запідозрити з огляду на ввічливу увагу. Він «викладав» свої погляди надто смиренно і не «стверджував» їх достатньо, щоб протистояти суперечкам неблагих. Сам дуже чутливий, він віддавав належне іншим таким же добрим почуттям».
Фредерік Стефенсон не був таким спритним балакуном, як його брат Вільхем, не був таким швидким, не таким дотепним, але його розмова була сповнена чарівності та була так само культивованою та розумною; його гумор і почуття веселощів були чудовими.
Розмову між двома братами було чудово слухати, кожен спонукав іншого творити найкраще. Молодший був найпривабливішим із смертних, співчутливим слухачем. Старший, навпаки, був досить нетерплячою аудиторією, любив, щоб ви були короткими та змістовними у своїй розмові, і дуже швидко схопив тезу. Чиновник, з яким він у свій час багато спілкувався, дратував його повільною, навмисною, пояснювальною манерою говорити, часто перериваючись, щоб сказати: "Ти за мною?" «Іди за ним!» — сказав мій батько. «Я був там задовго до нього!»