але вони робили свою роботу благородно. Росіяни зізнаються в 5000 вбитих і поранених і, відповідно, втратили набагато більше. Ми бівуакували на полі до суботи ввечері, щоб витягнути наших поранених і поховати мертвих, коли ми рушили до Качки, наступної річки, де ґрунт був, якщо можливо, більш грізним, ніж на Альмі, але міг бути перевернутий морем. Наступного дня (неділя) ми перетнули Бельбек, де ворог, можливо, зайняв грізнішу позицію, ніж будь-коли, але не було людини, щоб протистояти нам. Ми бівуакували в радіусі 4 миль від Севастополя і наступного дня (понеділок) розпочали марш, щоб обійти південну сторону Севастополя. Це був дуже сміливий і важкий маневр, тому що нам довелося змінити базу і зробити фланговий обхід міста, щоб вийти на Балаклаву. Ми марширували десять годин, і під час нього натрапили на 20 000 росіян — годиною раніше, і ми, ймовірно, мали взяти їх усіх у полон; як це було, ми захопили велику кількість магазинів і боєприпасів і кілька гармат. Їхня паніка була настільки великою, що багато хто з них викинули зброю та рюкзаки й розбіглися в усіх напрямках. Вони, очевидно, добре пам’ятають річку Альму. У вівторок ми здійснили марш до Балаклави, яку ми зайняли після кількох пострілів, і де частина флоту зараз висаджує ешелон-батарею та боєприпаси для облоги, і де ми зараз створили нашу оперативну базу. Зараз ми в 7 милях від Севастополя, і приблизно через три дні, коли всі гармати будуть висаджені, почнеться облога. Ми всі у чудовому здоров’ї та настрої, і певні, Боже, ще однієї перемоги.... — Ваш ласкавий брат,
Фредк. Стівенсон.
Леді Стівенсон
Табір під Севастополем, 22 жовтня 1854 р.
Моя дорога матусю, —... я настільки позбавлений письмових матеріалів, що вас не повинно дивувати
1 854] ПЕРЕД СЕВАСТОПОЛЕМ 105