Ми зазнали серйозних втрат через ураган, який відвідав нас минулого понеділка; це була найстрашніша погода, яку я коли-небудь бачив. Усі наші намети знесло, а потім цілий день ми були піддані шторму вітру, снігу, граду та дощу, що дало нам неприємний натяк на нашу майбутню зимову кампанію. Дев'ять транспортів, навантажених провіантом, боєприпасами і зимовим одягом, пішли на дно разом з кількома бідолахами, пораненими, які були на борту. Тим часом погода прояснилася, і сьогодні ми насолоджуємося найсмачнішою весняною погодою. Те, як чоловіки витримують усі свої нестатки, вище всяких похвал, і я запевняю вас, що минулий понеділок був випробуванням. Вигадливі бідолашні хлопці, що виходять із застави на світанку, коли протягом останніх двадцяти чотирьох годин вони були піддані несприятливій погоді, промоклі до нитки, і знайшли свої намети, єдине, що може дати їм притулок, знесені вниз, і їм довелося провести цей день без притулку, вітер дув надто сильно, а дощ і сніг падали надто сильно, щоб можна було розпалити багаття, або сушити одяг, або готувати їжу; але я не чую нарікань: у них є чудовий дух. Я сподіваюся, що вся ця справа все-таки закінчиться добре і винагородить їх за хорошу поведінку....Я все ще маю відмінне здоров'я, і мене ніколи не хвилює найменше.... Я щойно дізнався, що росіяни потопили один зі своїх двох декерів у гавані, але чому, я не можу дізнатися. Частина їхньої армії зараз марширує до Балаклави, де вони щомиті очікують нападу. Оскільки нас, мабуть, усіх покличуть під зброю (хоча Балаклава за п’ять миль), я повинен завершити.... — Завжди твій ніжний брат,
Фред. Стівенсон.
Його племінниці Кетрін Вілсон