Частина 5

Перед Севастополем, 27 листопада... Облога все ще стоїть на місці, — ми чекаємо кілька великих мінометів з Мальти, — але я сподіваюся, що в приблизно через тиждень ми почнемо знову; все ніби обіцяє вигідно. Я починаю хотіти, щоб усе закінчилося, бо це тягнеться надто довго і починає втомлювати. Можу вас запевнити, що ця кампанія була дуже важкою, і ми всі будемо раді відпочинку. Ми ще маємо в тилу залишки розбитої армії і постійно напоготові на випадок наступу. Ми все ще живемо в наметах, які в цю пору року не є таким суттєвим захистом від негоди, як хати чи будинки; але у нас немає матеріалів для будівництва перших, а про другі, звичайно, не може бути й мови. Останнім часом у нас дуже дощова погода, яка нам усім найбільше дошкуляла. 14-го подув справжній ураган зі снігом, дощем і градом; ми втратили вісімнадцять транспортів у морі.... Ми на суші були розбуджені жахливою бурею, і після марних спроб утримати наші намети на місці, нарешті були змушені вдарити по них, щоб запобігти їх знищенню, тож нам довелося вийти під час шторму й чекати до вечора, коли вітер ущух і ми знову зможемо поставити намети; але тоді підлога була вся грязюка, готувати було неможливо, тож ви можете уявити, який приємний день ми провели. Бідолашних чоловіків, на жаль, можна було пожаліти, бо вони дуже бідні з одягом, оскільки не мали жодної зміни відтоді, як покинули Англію в лютому; але вони в великому настрої, а в дії поводяться вище всяких похвал. Ви навіть не уявляєте, як високо французи відгукуються про поведінку наших людей, і ніщо не може перевершити нашу сердечність і високу думку один про одного. Мені здається, що ця кампанія, яка так зблизила англійців і французів, уже сформувала між ними дружбу, яка обіцяє бути довготривалою, оскільки вона побудована на міцній основі — взаємній повазі та повазі. Наші стрілки днями влаштували дуже відважну справу з ворогом біля окопів і вигнали його з дуже важкої місцевості, де вони завдавали багато прикрощів як нам, так і французам. Канроберт ^^ так високо оцінив