[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Мій любий Вільяме, я сподіваюся, що моя мама отримала мого листа від 21 вересня, а ти отримав мого листа від 22 вересня. У мене не було часу, щоб дати вам більше, ніж опис поля бою та славетних результатів дій 20-го, але тепер я можу дати вам короткий звіт про цю справу, що стосується нас. О пів на першу ворог вистрілив зі своєї першої гармати, коли наша дивізія, перебуваючи на підтримці легкої дивізії, розгорнулася в лінію на рівнині на північ від Альми і просувалася, поки ми не потрапили під вогонь важких гармат противника, коли нам було наказано залягти. Вогонь почав бути досить сильним, оскільки вони мали на позиції близько 40 фунтів. Наша артилерія зараз вступила в дію, але мало чи нічого не могла впоратися з надто потужною вагою ворога, і через деякий час була змушена взагалі вийти з бою, так що на нашому боці цього дня, очевидно, боролася лише піхота. Тепер наша дивізія продовжувала просуватися на короткі відстані, а потім залягала, і все це під дуже сильним вогнем пострілів і снарядів, чоловіки настільки холодні та стійкі, як усе, що можна собі уявити, наче вони були під вогнем усе своє життя. Нарешті ми досягли низької стіни, паралельної долині, приблизно за 700 або 800 ярдів від позиції ворога; ми перебралися через це й увійшли до деяких виноградників, де вороги вирубали всі дерева, щоб не дати нам прикритися, а також щоб порушити стабільність нашого наступу, утворивши своєрідні абатті. Ворог був раніше вибитий з цієї території нашими стрільцями. Вогонь був зараз найсильнішим, бо ворог тепер стріляв у нас виноградом (дуже доречним у винограднику), який стріляниною та снарядами свистів навколо нас і орав землю на всі боки. Як хтось із нас врятувався, це диво; наша лінія була, звичайно, повністю розірвана через характер землі. Невдовзі ми дійшли до річки й перейшли її вбрід; з іншого боку була вузька
1 854] БИТВА ПРИ АЛМІ 103