маршу Балаклави, маючи намір атакувати її на світанку. Наші невеликі сили були зібрані відповідно о четвертій годині ранку, але ворог не з'явився. Ці сигнали тривоги були настільки частими, що я був майже впевнений, що з цього нічого не вийде, і тому знову впав у ліжко після того, як підійшов до передньої частини, щоб побачити, що відбувається — і нічого з цього не вийшло. Ми всі дуже хочемо почути результати Конгресу у Відні; деякі думають, що це призведе до миру, але більшість сміється над цією ідеєю.... Наша залізниця тут від Балаклави до висоти налагоджується капітально — за три тижні, кажуть, закінчиться. Уявіть собі здивування козаків на протилежних пагорбах, коли вони одного гарного ранку виявили поїзд, що раптово пронісся по рівнині. Усім здається, що дуже пізно починати таку справу, бо напевно ця облога не приречена тривати вічно. Здається, що зима вже зовсім закінчилася, і останні кілька днів у нас була чарівна весняна погода, внаслідок якої люди та коні чудово підібралися і здавалися різними істотами. Я сподіваюся, що найгірше позаду, що стосується погоди. Лорд Рокебі" приєднався до армії та прийняв командування нашою бригадою. Він був сумно приголомшений, побачивши цих людей, їхній зовнішній вигляд і невелику кількість, і був настільки вражений, що не зміг звернутися до офіцерів, для яких він їх зібрав, наступного дня після свого прибуття, але повністю зламався. Він сказав, що люди в Англії не мали жодного уявлення про стан армії насправді, незважаючи на все, що було написано на цю тему... Ви питаєте мене про книгу містера Роджера, яка, звичайно, не варта згадки в газеті «Таймс» або будь-де, здається, що до неї ставляться з такою ж увагою, з якою росіяни поводилися з усіма своїми в’язнями. твій ласкавий син.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
До свого брата
Табір Балаклава, 5 березня 1855 р.