Моя дорога матусю, — У нас сьогодні був дуже цікавий день. У Черній долині проходила регулярна зустріч Дербі, багато гонок і бігу з перешкодами; кількість присутніх солдатів була величезною і з усіх націй; перегони, однак, не приносили мені такої розваги, як блукання берегами Черної, яка з одного боку була переповнена французами, англійцями та сардинцями, а з іншого — росіянами, козаками тощо, які жестикулювали один одному через річку, обмінювалися дрібничками та всякими дрібничками. Було кілька російських священиків у чудернацьких сукнях, багато козаків — кримських, донських і кавказьких — і чимало офіцерів, але головним чином ополчення, яке, я вважаю, становить головну силу росіян у Криму. Ви можете бути впевнені в тому, що їм дуже важко доводитися до військ і всього іншого, і що вони отримали надзвичайно суворий урок. Їхнє встановлення миру таким чином, як вони це роблять, є гарним доказом цього.... — Твій ласкавий син,
Фредк. Стівенсон.
До свого брата
Табір Севастополь, 18 квітня 1856 р.
Мій любий Вільяме, — Останні два тижні тут були дуже цікавими для всіх нас. Нам дозволено їздити по всьому Криму, і наживаємося на дозволі досхочу, і навряд чи ви можете собі уявити, який інтерес є до всього, що ми бачимо. Є чим задовольнити навіть пусту цікавість, але інформація та інструкції, які потрібно отримати, незліченні. Я б ні за що не пропустив побачити те, що я спостерігав за останні чотирнадцять днів. Я пройшов усі російські позиції, починаючи з північної сторони, яка закрита фортами та охороняється ярами та висотами, що робить її неприступною. Однак зараз там не більше 5000 військових, хоча є багато старих таборів. Яри, які збігають із цих висот у долину, надзвичайно цікаві й перетинають їх таким чином, що робить будь-яку спробу форсувати їх абсолютно марною, навіть якщо вам нададуть ідеальну карту. Земля буквально захищається. Висоти Маккензі так само неприступні, і навіть якщо їх примусити, їх неможливо утримати, оскільки в тилу є позиція, захищена дуже заплутаними й майже непрохідними ярами, що зробило б для вас майже неможливим утриматися. Тут залишилося близько 4000 чоловік; між цією та північною стороною був великий табір, тепер покинутий. Наступний табір на Бельбеку, колись дуже великий, з якого захищалися два проходи, Кордес і долина Бельбека, а наступний табір на Каці, щоб захистити той перевал, а потім ви підходите до Бачки-Сараю, де дуже мало війська. Саме місто сховалося у вузькій долині і не містить нічого примітного. Старий палац використовувався як лікарня і, отже, його не видно; вулички нагадують східні містечка, вузькі, брудні, погано вимощені, магазини низькі й нецікаві, з власниками-татарами.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]